Культура первісного часу, її розвиток
Культура кожної людської спільноти відображає певний ступінь розвитку матеріальних, духовних і суспільних здобут¬ків, які творять відповідний ґрунт для людини, її способу життя та мислення. Первісне суспільство в історичному роз¬витку охоплює величезний період — від появи людини до виникнення перших цивілізацій. Упродовж цього часу сфор¬мувався фізичний тип сучасної людини, яка, пристосував¬шись до клімату, створила найпростіші житла й знаряддя праці, започаткувала творення духовних цінностей, вироби¬ла первісні форми організації громади та правила взаємо¬відносин між її членами.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРВІСНОЇ ЕПОХИ
ТА її ПЕРІОДИЗАЦІЯ
Первісна епоха властива всім без винятку формам людської спільноти. Звичайно, кожній з них притаманний свій історичний шлях розвитку, однак доцільно виходити з того, що первісна історія суспільства, його культура мають узагальнювальний характер. Поєднуючи воєдино все первісне суспільство, культура виступає як загальнолюдський здобуток, а вся людська спільність — як носій цієї культури.
Важливими джерелами для вивчення культури первісного суспільства є археологічні, етнографічні й антропологічні матері¬али, а також фольклорні пам'ятки, здобутки лінгвістики, геології, палеоботаніки. Саме на їх основі розроблено періодизацію пер¬вісного суспільства, його культури. Водночас наголосимо, що проблема періодизації історії та культури первісного суспільства сьогодні одна з найдискусійніших, хоча перший крок у цьому напрямі був зроблений ще в античному світі. Зокрема, давньо¬римський філософ Тіт Лукрецій Кар (близько 99 — 55. до н.е.) у поемі "Про природу речей" зробив припущення про наявність в історії культури первісного суспільства кам'яної, мідної та заліз¬ної епох. Критерієм такої періодизації він вважав поступову за¬міну кам'яних знарядь мідними, а останніх — залізними.
В "Етимології" іспанського єпископа Ісидора Севільського (570 — 636 pp.) історія культури людського суспільства поділена на шість епох: від Адама до Ноя; від Ноя до Аврама; від Авраама до Да¬вида; від Давида до Вавилонського полону євреїв; від Вавилонсь¬кого полону євреїв до народження Ісуса Христа; від народження Ісуса Христа до кінця світу.
У XVIII ст. французький філософ-просвітитель Ж.Кондорсе (1743—1794 pp.) поділив історію людської культури на послідовно змінні форми господарювання (полювання, рибальство, скотарс¬тво, землеробство). Започаткована у XIX ст. класифікація первіс¬них пам'яток матеріальної культури спонукала створення науково обґрунтованої археологічної періодизації, яка підтвердила пра¬вильність гіпотези Лукреція. Датський вчений К.Томсен (1788-1865 pp.), використовуючи археологічні дані, впровадив поняття трьох віків: кам'яного, бронзового та залізного. Сьогодні до них інколи додають і четвертий — мідний, а кожен із віків, у свою чергу, поділяють на окремі етапи.
Над проблемою періодизації культури працювали також інші вчені, відомі у галузі природознавства та в розробці питань ево¬люції суспільства. Наприклад, у першій половині XIX ст. свої варіанти періодизації запропонували шведський природодослідник С.Нільсон (1787—1887 pp.) та видатний американський історик, етнолог і археолог Л.-Г.Морґен (1818—1881 pp.). Зокрема, С.Нільсон
виділив у процесі історичного розвитку чотири стадії: дикунство, номадизм (кочове скотарство), землеробство і цивілізація. Нато¬мість Л.-Г.Морґен поділив історію культури на дикунство, варвар¬ство і цивілізацію.
Найусталенішим поглядом вважається такий, згідно з яким археологічна періодизація узгоджується із загальноісторичною, тобто кам'яний вік відповідає первісному ладові, бронзовий — виникненню найдавніших держав, ранній залізний — державам вторинного типу. За цією періодизацією кам'яний вік на терито¬рії України розпочався приблизно 800 тис. років тому і тривав аж до неоліту (IV тис. до н.е.); епоху мідного віку датують IV—III тис. до н.е.; епоху бронзового віку — II тис. до н.е. — VIII ст. до н.е., а епоху раннього залізного віку — VIII ст. до н.е. — IV ст.^ н.е. Вітчизняні вчені вважають, що на території України кам'яний вік та епоха неоліту закінчилася близько 2800 — 2750 pp. до н.е. Скла¬довою частиною цієї епохи на деяких територіях був мідний вік (між 3300-2800/2750 pp. до н.е.). Епоху бронзового віку слід да¬тувати із 2800 (2760) до 1200 pp. до н.е., а епоху раннього заліз¬ного — періодом із XII ст. до н.е. по IV ст.н.е.Безумовно, кожний період у розвитку людської культури має притаманні йому властивості. Так, для першого періоду первісно¬общинного ладу, який умовно називають дикунством, характерні поступова еволюція людини, привласнення готових продуктів природи, створення найпростіших знарядь праці, добування вог¬ню та виникнення виробничих відносин. Першою формою суспі¬льно-економічних відносин було первісне людське стадо, в межах якого відбувалося становлення суспільної людини. Другий — родо¬вий лад, або варварство, був періодом повного утвердження сис¬теми виробничих відносин первісного суспільства. За родового ладу основним осередком суспільства був рід, що об'єднував групу людей, зв'язаних кровним спорідненням. У цей період виникають скотарство і землеробство. Продукти, отримані від таких форм господарювання, поступово витісняють залежність їжі від збира¬льництва. Нарешті, для нижньої фази варварства характерне запровадження гончарства.