Основні типи композиційних побудов у традиційних українських хороводах та їх класифікаціях

Переважно хороводи однофігурні, тобто якийсь малюнок (чи фігура) повторюється кілька раз. Цей прийом традиційний і закономірні у народному хореографічному мисленні. Деталі малюнка, готуючись у ритмічній послідовності, об’єднуються у загальну побудову (наприклад, вихід пар у ворота).

Заключові хороводи. Серед найдавніших хороводів однофігурові будуються за принципом однієї лінії, ланцюжка. Оскільки вони не пов'язані єдиною композиційною схемою, в них може брати участь необмежене число людей. Приміром, у хороводі "Ой Галочко, Галочко" чим довший ряд, тим святковішим, ефектнішим буде виконання. Дві дівчини ведуть ключ. І, коли проспівають їхні імена, вони, відходячи назад, пропускають усіх у ворітця. Потім хоровод починають спочатку, і ворітця утворюють наступні дві дівчини.

Одноключові хороводи (найчастіше, якщо в іграх беруть участь парубки) інколи ускладнюють. Скажімо, якщо ключ проходить у ворітця, учасники можуть запитати: "Дерево, чи каміння”, “Зозуля, чи качка” тощо. Залежно від відповіді вони стають у ту чи іншу лінію. Поступово, так би мовити, горизонтальний ключ перетворюється, на два вертикальні, розташовані один навпроти одного. Часом хоровод закінчується грою: два ключі перетягують один одного.

Двоключові хороводи. Хороводна гра "А ми просо сіяли", про яку йшлося раніше, - взірець двоключового хороводу. V такому ж композиційному плані будуються: "Мак", "Льон", "Сваха". Зокрема в останньому хороводі також маємо два ключі - жіночий та чоловічий.

Різновидом двоключових хороводів можна вважати двоключові хороводи з солістами, принципи побудови яких подібні до попередніх, але тут збільшується питома вага ілюстративної гри, пантоміми та хореографії.

У хороводі "Кицька" учасники першого ключа ставлять запитання, а "кицька" разом з другим ключем дають відповідь, ілюструючи їх відповідними рухами.

"Воротарі". Цей тип хороводів має кілька варіантів. Одноключові вертикальні "воротарі". Це, по суті, одноключові хороводи, але з доповненням ворітець як композиційного елемента. У цих варіантах затримують останню дівчину, яка повинна сказати, кого вона любить. У хороводі "Королі, королі" затримують одразу двох дівчат. Вони приєднуються до всіх, і хоровод поступово трансформується у двоключовий.

Двоключові горизонтальні "воротарі". У хороводі "Бон, хлопці, еон" виконавці стають у горизонтальному ключі одне за одним. У ворітця, створені першою парою, проходять обидва ключі. Пройшовши ворітця, пара за парою підносять руки вгору, стаючи таким чином перед першою парою. Так утворюється безперервний рух. Цей хоровод інколи ускладнюють, поєднуючи з тією чи іншою народною грою.

У хороводі "Довга лоза" інший принцип побудови: дві дівчини утворюють ворітця, стаючи обличчям до двох ключів. Учасники під музику пробігають ворітця. Воротарі (ведучі) залишаються в кінці ключів, а останні ключові стають ведучими

Надзвичайно оригінальні хороводи типу "Жучок". Дівчата та хлопці (або самі дівчата) стоять одне навпроти одного: кожен виконавець випростовує поперед себе ліву руку, обхоплює її у зап'ясті своєю правою, а лівою обхоплює зап'ястя правої руки партнера-візаві. На руки висаджується маленька дівчинка-Підліток (чи хлопчик-підліток), яка йде по руках, просуваючись уперед.

Прямуючи лінією за хороводом (горизонтальна чи вертикальна побудова, півколо) простим кроком або доріжкою, виконавці утворюють безперервний ланцюжок. Пара, по руках якої пройшов "жучок", біжить наперед і знову стає в ключ.

За таким же принципом будує-, ься цілий ряд хороводів, які ще мають назау "Джудж".

Наступний тип хороводів "Плетениці". Учасники таких хороводів дівчата або діти. Якщо на гуляння зібралося багато молоді, то утворюються кілька ключів, кожен з своєю провідницею (як правило, в кожному по 12-16 дівчат).

Розглянемо найхарактернішу композиційну побудову цього типу. Побравшись за руки і опустивши їх униз, дівчата йдуть простим кроком за хороводницею (провідницею) - вона у цьому танці стоїть останньою - і проходять у ворітця, утворені двома дівчатами. Поступово, такт за тактом, "заплітає!" тин. "Заплетені" дівчата повертаються на 90° праворуч, стоячи на місці. Заплітаючи тин. вони не знімають своєї лівої руки з правого плеча, на якому, до речі, лежить права рука дівчини котра стоїть позаду. Виконуючи ці перебудови, дівчата підспівують.