Культура мови вчителя
Вчителі у всі часи були носіями високої мовної культури, адже вони є взірцем для підростаючих поколінь. Актуальним це є і в наш час, коли суржик, “вулична мова” захопила сучасну молодь.
Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.
Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.
Першою ознакою, яка за всіх часів і народів вирізняла людину освічену, інтелігентну, була її мова.
“Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб... І поки живе мова - житиме й народ, якa національність. Не стане мови - не стане й національності: вона розпорошиться поміж дужчим народом”. Ці слова були сказані ще на початку 20 сторіччя визначним українським вченим І. Огієнком, палким поборником самобутності і самостійності української мови. Але й нині вони звучать дуже актуально.
Багато хто не знає, що рідна мова закладена в людині генетично. Учені підтверджують геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений ще у 18 ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей.
Вже кілька років діє Закон про мови. Вже кілька років українська мова перебуває в статусі державної.
Коли говорять про мову, мають на увазі перш за все слова. Без знання слів, притому великої їх кількості, не можна знати мову, користуватися нею... (О. Земська).
Формування лексичного запасу і якості мови кожного з нас - процес тривалий і тонкий, і на нього, з дитинства і упродовж всього життя, впливає безліч факторів. Час навчання варто використати для цього максимально і велика відповідальність лягає саме на плечі вчителя.
Згадаймо і вчителів мови й літератури, особистість та ерудиція яких мають величезний вплив на формування мови й літературних смаків майбутных студентів.
Щоб привити учневі любов до літератури, треба не тільки глибинно знати цей предмет, зокрема життєвий шлях кожного письменника, хоча б включеного до шкільної програми, а й бути ще трошечки актором, вміти передати дітям свій настрій, свою любов до нього. Отоді в їх пам’яті залишаться знання з рідної літератури не у вигляді окремих рядків на зразок “...в полі трактор дир-дир-дир”, якщо спитаєш, наприклад, про П.Тичину, ранньою творчістю якого захоплювалися знавці і шанувальники поезії, а щось більше - любов до читання, літератури взагалі і рідної - зокрема, а через неї - любов до своєї культури, свого народу.
І ще кілька слів про культуру мови. Уявімо ситуацію: ви знімаєте телефонну трубку і чуєте незнайомий голос. Вже через кілька хвилин можна безпомилково визначити, хто “на проводі”: сантехнік з жеку, скажімо, вчитель чи продавець з лотка (хоча щодо останнього можна й помилитися - нині за лотком може стояти той же вчитель чи інженер).
Зовнішній вигляд сьогодні можна купити (кому це по кишені, звичайно) у візажистів-стилістів з модельєрами. Отож зустрінуть вас відповідно. Та от як проведуть? А це вже, як каже народна мудрість, залежатиме від вашого уму-розуму, який ви продемонструєте у спілкуванні.
Мовна майстерність - це володіння здатністю, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення у мовленні чи на письмі своїх думок та відношень.
Яскравими прикладами мовної майстерності можуть служити художні твори видатних українських письменників.