Культура Австралії
Усі види мистецтва – пісні, поетична творчість, оповідальний фольклор, інсценування, а також образотворче мистецтво, окрім задоволення естетичних потреб, є засобами обміну інформацією та думками. Австралійські аборигени займаються мистецтвом не лише для задоволення або для самовираження, а й з певною метою – релігійно-магічною. Ось чому існує універсальний символізм, притаманний мистецтву всіх аборигенів Австралії.
Прихід європейців докорінно змінив традиційне життя аборигенів майже в усіх його сферах. Сьогодні жодному товариству аборигенів не вдалося зберегти свою цілісність і незалежність. Аборигени чекали, що до них поставляться так, як вони самі ставилися б до європейців, якби ті опинилися на їхньому місці. Але швидко розчарувалися: їм потрібно було для цього небагато часу, доки не зрозуміли, що мають зовсім інші уявлення про цінності, ніж прибульці.
У релігійній, політичній, ідеологічній та економічній сферах діяльності – майже у всьому виявилася повна несумісність аборигенів і європейців. Культура аборигенів не була орієнтована на матеріальний добробут, вони концентрували свою увагу на відношення між людьми та людини з навколишнім середовищем. Вторгнення європейців призвело до того, що одних аборигенів загнали до резервацій, інші корінним чином змінили культурний зміст свого життя. Однак традиційне життя остаточно не згасло, хоча аборигени й наслідують європейський спосіб життя.Австралійський Союз розташований на материку Австралія, що лежить між Тихим та Індійським океанами, острові Тасманія та ряді мілких прибережних островів. В адміністративному відношенні Австралійський Союз (загальна площа материкової території 7 682 300 кв. км.) поділяється на шість штатів (Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія і Тасманія) і дві території (Північна територія та Територія Федеральної столиці).
Першими європейцями, які відкрили і частково досліджували Австралію, були голландські мореплавці В.Янц (1605р.) та А.Тасман (1642р.). Англійським володіння Австралія стала внаслідок її “другого” відкриття Дж. Куком у 1770р. Спочатку Австралія була місцем заслання з Великобританії злочинців та людей, небажаних для керівництва держави – чартистів, безземельних селянта таїландських революціонерів. Відкриття в Австралії золота сприяло бурхливому притоку поселенців у 50-х роках 19ст.
Етнічна різноманітність населення Австралії пояснюється перш за все економічними причинами. Більше 16 млн. мешканців (майже 75% населення) – англо-кельти, нащадки переселенців з Британських островів; 20% - походять з інших європейських країн (Італії, Німеччини, Нідерландів та ін.); і нарешті, 5% складають корінні мешканці країни – австралійські аборигенів (біля 1%) та емігранти з Азії (в першу чергу Китаю та Індії ). За останнє десятиріччя під впливом економічних факторів різко виріс приплив емігрантів з держав Східної Європи.
На відміну від Європи та Північної Америки в Австралії недостатньо земель, придатних до заняття сільським господарством. Населення розподілено по материку вкрай нерівномірно і майже все зосереджено в східній та південно-східній частинах країни, переважно у великих містах.
Ще два сторіччя тому, до приходу європейців, культура Австралії була культурою її корінних мешканців. З появою англійських колоністів (1788 рік) почалось повільне проникнення європейської цивілізації на материк. Переломними в культурному житті Австралії стали 30-ті роки XX сторіччя, коли в країну на постійне місце проживання переїхала велика кількість емігрантів з Центральної Європи. Після закінчення Другої світової війни еміграція набула масового характеру, що сприяло проникненню на п’ятий континент європейських культурних традицій і надало нового імпульсу культурному розвитку. І, нарешті, прогрес в засобах сполучення і зв’язку завершив епоху ізоляції Австралії від усього іншого світу.
Основні напрямки розвитку культури, дозвілля та добробуту населення визначаються у відповідності до широко розповсюджених ідей “постіндустріального суспільства”.
В Австралії ні на федеральному рівні (уряд Австралійського Союзу), ні на рівні штатів немає чітко сформульованого та зафіксованого документально плану культурної політики, хоча в офіційних програмах основних політичних партій відображені практично усі проблеми, що відносяться до цієї сфери. Перевага тут надається справам, а не директивам. Культурні заклади та фонди формулюють свої пропозиції по питанням розвитку культури та її фінансування, складають програми втілення тих чи інших проектів та вказують на пріоритетні напрямки, а структури уряду приймають відповідні рішення.
Населення країни – багатонаціональне, причому за останні роки неухильно зростає численність австралійців, що народилися за межами Австралійського Союзу, а також іммігрантів – підданих інших держав. Тому першим завданням культурної політики федерального уряду є забезпечення права етнічних меншин на самостійний культурний розвиток. Найбільша увага приділяється заохоченню національних талантів (виявлення найбільш обдарованих людей та виявлення їм всебічної підтримки; стимулювання кожного індивіда до вдосконалення у тій чи іншій галузі), просвітницькій роботі серед різних груп населення щодо великого значення кожного культурного спадку. Важливо, що в суспільстві зростає свідомість тісного взаємозв’язку між збереженням національної самобутності та загальним рівнем розвитку культури в країні.