Традиції Японії
Розвиток моди
Японці почали носити одяг західного стилю в епоху Мейдзі (1868 - 1912). Чоловіки досить швидко пристосувалися до таких модних європейських туалетів, як костюми. Однак японки в скільки-нибудь значних кількостях не переходили до носіння нових зразків верхнього плаття аж до закінчення Другої світової війни. Точно так само модний дизайн у західному змісті цього слова, а також дизайнерська професія по-сьогоденню затвердилися в Японії тільки в післявоєнний період.
Серед дизайнерів, що зробили помітний вплив на формування післявоєнної японської моди, варто назвати Сугіно Йосіко (1892 - 1978), що заснувала Коледж Сугіно по пошиттю дамського плаття, Танака Тійо (1906 - ) і Кувасава Йоко (1910 - 1977). Всі вони почали навчати бажаючих шиттю західних одягів ще в 30-ті роки. В 1948 р. був відкритий Японський дизайнерський клуб, а в 1952 р. - Японський клуб редакторів відділів моди в газетах і журналах. Обидва клуби внесли істотну лепту в організаційне вдосконалювання японської індустрії моди. Показ мод, проведений у Японії Кристианом Діором в 1953 р., стимулював поворот японського дизайнерського світу до паризьких стандартів.
В 60-ті роки, у міру того, як населення країни проявляло все більший інтерес до моди як до такої, дизайнерський бізнес розцвітав, підкоряючи одну вершину за іншою. Саме в рамках цього десятиліття слава прийшла до видатних дизайнерів Такада Кендзо, Косіно Дзюнко й Мацуда Міцухіро. Всі вони закінчили в 1961 р. коледж Бунка Фукусо Гакуін. У ці ж роки залучив до себе увагу Міяке Іссей, що тоді ще вчився в Університеті Тама і спеціалізувався на образотворчих мистецтвах. І знову - таки в 60-ті роки світ моди визнав оригінальність японських дизайнерів, відкрив перед ними свої двері. В 1965 р. Морі Ханае представила свою першу закордонну колекцію модного одягу в Нью-Йорку. Її вечірні плаття з використанням японських мотивів і із застосуванням традиційних японських технологій фарбування текстилю юдзен, мали колосальний успіх.
Такада Кендзо відкрив власну майстерню в Парижі в 1970 р. Швидко зібрану ним клієнтуру досить впечатлили "азіатський" дух і юнацька спрямованість його виробів. В 1971 р. першу свою закордонну виставку організував у Нью-Йорку Міяке Іссей. Його добутки відомі приниженням гендерних розходжень і акцентом на художні прийоми, завдяки яким одяг як би виходить за рамки просто модних туалетів і стає засобом вираження індивідуальних рис клієнта. Винятково успішний показ, підготовлений в 1971 р. Ямамото Кансай у Лондоні, мав яскраво виражену "японістичну" тематику й супроводжувався виконанням музики кабукі. Його дизайни тяжіли до поп-мотивів із вкрапленнями японського фольклору й кітчу.
На початку 80-х років Ямамото Едзі й Кавакубо Рей перейшли границі вкорінених концепцій пошиття одягу й жіночої краси й розвили так званий "антимодний підхід". Часто обумовлений як "підроблена вбогість" або "пост-апокаліпсична зовнішність" підхід цей вплинув на світ моди. В 1985 р. Токійська Рада Дизайнерів Моди почала двічі в рік проводити покази модних туалетів, які одержали назву "Токійські Колекції". Завдяки цим показам, Токіо перетворився в місце зародження високої моди поряд з Парижем, Лондоном, Міланом і Нью-Йорком.
Новий рік в Японії
До Японії місячний тваринний календар прийшов з Китаю; японці жили по ньому до 70-х років XIX століття, до тих пір, поки в закриту досі країну не прибули європейці. Разом з іншими західними новинами японці перейняли і григоріанський календар, так що зараз Новий рік в Країні висхідного сонця відзначають в ніч з 31 грудня на 1 січня. Традиція ж відзначати східне новорічне свято залишилася тільки в китайських общинах Японії.За традицією, в новорічну ніч відразу після півночі в буддійських храмах лунає 108 ударів дзвону. Вважається, цей ритуальний дзвін очищає людей від вад і дозволяє зустріти рік, який наступив, з чистим серцем. Японці звичайно відправляються в храм в традиційному національному одязі; церемонію перших відвідин храму в ніч Нового року називають "хацумоде". Напередодні свята будинки прикрашають "кадамацу" — композицією з віток сосни, стебел бамбуку, соломи і дерева сливи, закріпленого в декоративному горщику. В приміщенні на видному місці ставлять низький стіл "моті", на який виставляють блюдо з рисовими коржиками і мандаринами — символом щастя, довголіття і багатства. Треба сказати, що згідно японським віруванням кожне блюдо на новорічному столі несе певне символічне значення. Наприклад, локшина з гречаної муки дарує довголіття, квасоля — здоров'я, оселедцева ікра — багатство і велике потомство. Поздоровляючи один одного, люди згадують все добре, що було в минулому році, і прагнуть забути погані події.
Японська новорічна вітальна листівка
В передноворічні грудневі дні японці відправляють близьким, друзям і знайомим вітальні листівки — "ненгадзе". Цей звичай носить майже ритуальний характер: якщо японець хоча б раз послав комусь листівку, то він повинен поздоровляти цю людину все своє життя! Як правильно написати поздоровлення, дітей учать в школі. Сотні мільйонів новорічних послань розлітаються по всьому світу; поштові служби навіть вимушені наймати для їх обробки додаткових співробітників.