Зовнішня та внутрішня культура учнів

Саме становлення особистості є не що інше, як результату культурної еволюції індивіду. Тільки засвоюючи і об'єднуючи в собі визначену частку суспільної культури, людина стає особистістю і персоніфікує знайдений культурний потенціал як свій власний світ, як багатство свого "Я".

Таким чином, лише освоюючи через пізнання і діяльність зовнішнє, матеріалізоване вираження культури, індивід знаходить людську якість, стає здатним сам брати участь у культуротворчій діяльності.

Культура це процес розвитку людських сил і здібностей, показник міри людського в людині, характеристика розвитку людини як людської істоти, процес, який одержує своє зовнішнє вираження у всьому багатстві і різноманітті створюваної людьми дійсності, у всій сукупності результатів людської праці і думки.

Центральною фігурою культури є людина, тому що культура світ людини. Культура це розвиток духовно-практичних здібностей і потенціалів людини і їх втілення в індивідуальному розвитку людей.

Через включення людини у світ культури, змістом якої є сама людина у всьому багатстві її здібностей, потреб і форм існування, реалізується як самовизначення особистості, так і її розвиток.

Які ж основні пункти цього культивування? Питання складне, тому що ці опорні пункти по своєму конкретному змісті своєрідні в залежності від історичних умов.

Найважливіший момент у цьому процесі формування розвинутої самосвідомості, тобто здатності до адекватної оцінки не тільки свого місця в суспільстві, але і своїх інтересів і цілей, здатності до планування свого життєвого шляху, до реалістичної оцінки різних життєвих ситуацій, готовності до реалізації раціонального вибору лінії поведінки і відповідальності за цей вибір, нарешті, здатності до тверезої оцінки своєї поведінки і своїх дій.

Задача формування розвитої самосвідомості надзвичайно складна, особливо якщо врахувати, що надійним ядром самосвідомості може і повинен бути світогляд як своєрідний загальний початок, який орієнтує, який допомагає не тільки розбиратися в різних конкретних ситуаціях, але і планувати, моделювати своє майбутнє.

Конструювання змістовної і гнучкої перспективи, яка представляє собою набір найважливіших ціннісних орієнтацій, займає особливе місце в самосвідомості особистості, у її самовизначенні, а поряд з цим характеризує і рівень культури особистості. Невміння конструювати, виробляти таку перспективу найчастіше обумовлено розмитістю самосвідомості особистості, відсутністю в ній надійного світоглядного стрижня.

Подібне невміння найчастіше спричиняє кризові явища в розвитку учня, які знаходять своє вираження в злочинній поведінці, у настроях крайньої безвихідності, у різних формах дезадаптації.

Вирішення власне людських проблем буття на шляхах культурного розвитку і самовдосконалення вимагає вироблення чітких світоглядних установок. Це тим більше важливо, якщо врахувати, що людина не тільки діюча, але й істота, яка самозмінюється, одночасно і суб'єкт, і результат своєї діяльності.

У становленні особистості важливе місце займає освіта, однак поняття освіченості і культурності цілком не збігаються. Освіченість найчастіше означає володіння значним запасом знань, ерудицію людини. У той же час вона не включає цілий ряд таких найважливіших характеристик особистості, як моральна, естетична, екологічна культура, культура спілкування і т.д. А без моральних основ сама по собі освіченість може виявитися просто небезпечною, а розвинутий навчанням розум, не підкріплений культурою почуттів і вольовою сферою, або марним, або однобічним і навіть збитковим у своїх орієнтаціях.

Ось чому є важливим поєднання освіти і виховання, сполучення в освіті розвитку інтелекту і моральних початків, посилення гуманітарної підготовки в системі всіх навчальних закладів від школи до академії.