Етика, її основні категорії
Д.Б. Лихачов у своїй книзі "Теорія естетичного виховання школярів" спирається на визначення дане К. Марксом: "Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчо активної особистості дитини, здатного сприймати й оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і діяти "за законами краси". Автор підкреслює ведучу роль цілеспрямованого педагогічного впливу в естетичному становленні дитини. Наприклад, розвиток у дитини естетичного відносини до дійсності і мистецтва, як і розвиток його інтелекту, можливо як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетична сутність предметів, а розвиток найчастіше обумовлений прагненням до розваги, до того ж без утручання ззовні в дитини можуть скластися невірні представлення про життя, цінності, ідеали. Б.Т Лихачов, також як і багато інших педагогів і психологи, вважає, що тільки цілеспрямований педагогічний естетико-виховний вплив, залучення дітей у різноманітну художню творчу діяльність здатні розвити їхню сенсорну сферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси дійсності і прекрасного в людській особистості.
Існує безліч визначень поняття "естетичне виховання", але, розглянувши лише деякі з них, уже можна виділити основні положення, що говорять про його сутність.
По-перше, це процес цілеспрямованого впливу. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її. По-третє, задача естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особистості. І, нарешті, по-четверте, - розвиток здатності до самостійної творчості і створення прекрасного.
Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілям. По цьому проблема цілей і задач естетичного виховання вимагає особливої уваги.
У процесі дослідження ми звернули увагу, що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Однак ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так, наприклад, В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: "Естетичне виховання служить формуванню... здатності активного естетичного відносини учнів до творів мистецтва, а також стимулює посильна участь у створенні прекрасного в мистецтві, праці, у творчості за законами краси". З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але охоплююча тільки одну сферу людської діяльності. "Художнє виховання є процес цілеспрямованого впливу засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у виховуваних формуються художні почуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися їм і здатність по можливості діяти в мистецтві". Естетичне ж виховання набагато ширше, воно торкається як художню творчість, так і естетику побуту, поводження, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значимими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його самим могутнім засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людини в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.
У "активізації здатності творчо трудитися, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, як духовного, так і фізичного" бачить мета естетичного виховання Л.П. Печко.
Н.І. Киященко дотримує тієї ж точки зору. "Успіх діяльності особистості в тій чи іншій області визначається широтою і глибиною розвитку здібностей. От чому всебічний розвиток усіх дарувань і здібностей особистості є кінцева мета й одна з основних задач естетичного виховання". Головне - виховати, розвити такі якості, такі здібності, що дозволять особистості не тільки досягти успіху в який або діяльності, але і бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красою навколишньої дійсності.Естетичні категорії виступають своєрідним мірилом людських почуттів, порухів душі. Звісно, вони є відносними визначеннями, оскільки відчуття прекрасного у кожного з нас так чи інакше відрізняється. Вони розробляються на основі побудови логічних визначень, які включають у себе найголовніші ознаки і риси того, що підпадає під естетичну категорію. Правда, естетичні категорії скоріше послуговують для наукового пізнання прекрасного, ніж основою для відчуття прекрасного людиною. Навіть не знаючи конкретних визначень прекрасного, героїчного чи примітивного, ми все ж беремося щось оцінювати, переживати, визнавати, наскільки воно співпадає з нашими ціннісними орієнтирами, близьке до ідеалу прекрасного і високого.
Список використаної літератури
1.Філософський словник. – М., 1998.