Діалогові програми.

План.

1.Уведення даних.

2.Виведення даних.

3.Формати виведення.

4.Імітація діалогів. Коментарі.

Література.Я.М. Глинський

Інформатика. Алгоритмізація і програмування. Книжка 1.

1. Уведення даних.

Надати значення змінним можна за допомогою команди присвоєння. Такий спосіб найпростіший, однак не найкращий, оскільки програми від цього стають не універсальними (немасовими). Ось чому в усіх алгоритмічних мовах використовують принцип уведення даних у пам’ять за допомогою команди введення даних. Команда введення даних має вигляд:

Дія команди. Виконування програми призупиняється для введення значень змінних (екран буде чорним в MS DOS чи відкриється екран для введення даних у Windows). Значення відповідних змінних зі списку набирають на клавіатурі через пропуск, якщо їх декілька. Після цього натискують на клавішу вводу (ENTER) – змінні отримають значення, і програма виконуватиметься далі.

Використовують також різновид команди введення

Це команда є особливо корисною під час роботи з текстовими файлами.

Приклад 1. Нехай трьом змінним треба надати значення 2, 5 і 1. Для цього запишемо команду read (a, b, c). Під час виконання команди настане пауза – середовище перейде у режим введення даних. Треба набрати числа на клавіатурі через пропуск так 2_5_1 і натиснути клавішу вводу (ENTER). Змінна а набуває значення 2, змінна b – значення 5, а змінна с – значення 1. Клавішу вводу можна також натискати після кожного числа.

Приклад 2. Програма про відстань між містами матиме вигляд

Program Distance;

var

t1, v1, t2, v2, ab, bc, ac: integer;

begin

read (t1, t2, v1, v2);

ab:=v1*t1; bc:=v2*t2;

ac:=ab+bc;

writeln (ab:6, bc:6, ac:6);