Апаратні засоби та операційна система персональних комп'ютерів фірми IBM
Операційна система MS-DOS складається із таких шести частин.
*Базова система введення-виведення (BIOS), як ми вже казали, являє собою комплекс програм, що записаний у ПЗП (ROM) ще при виготовленні комп'ютера, і забезпечує найпростіші операції по підтримці роботи всіх компонент ПК. Перш за все BIOS здійснює перевірку працездатності головних пристроїв ПК після його вмикання (POST — Power On Self Testing). Потім він проводить ініціалізацію ПК та передає управління на так званий Boot Sector.
*Завантажувач операційної системи (Boot Sector) — це коротка програма (512 байт), що знаходиться у першому секторі кожного системного диска (гнучкого або жорсткого), і основна задача якого полягає у завантаженні в пам'ять ПК програм операційної системи, які містяться у файлах (точне означення цього поняття буде дано нижче) IO.SYS та MSDOS.SYS. Під системним диском ми будемо розуміти спеціальним чином підготовлений під час форматування диск, на якому містяться вказані два файли та файл COMMAND.COM.
*Файл IO.SYS є розширенням BIOS і змінюється (вдосконалюється) від версії до версії, в той час як BIOS залишається консервативною, незмінною частиною системи.
*Файл MSDOS.SYS реалізує основні послуги DOS на вищому рівні. Після завантаження файлів IO.SYS та MSDOS.SYS в оперативну пам'ять ПК вони залишаються там аж до вимкнення комп'ютера і повністю забезпечують його роботу. Зауважимо, що файли IO.SYS та MSDOS.SYS в операційній системі PC-DOS мають назви IBMBIO.COM та IBMDOS.COM, відповідно.
*Командний процесор COMMAND.COM обробляє (інтерпретує) команди, які одержані з клавіатури або з так званих batch-файлів, та виконує їх, завантажує та виконує прикладні програми. Командний процесор містить у собі так звані внутрішні (резидентні) команди DOS, про які мова піде далі. У разі необхідності значна частина COMMAND.COM вивільнює оперативну пам'ять, дозволяючи зайняти її прикладним програмам. Після того як останні завершать свою роботу, резидентна частина командного процесора відновлює COMMAND.COM у пам'яті.
*Утиліти DOS — це службові програми, що поставляються у складі операційної системи. Вони ще звуться зовнішніми (транзитними) командами DOS. Їх ми також розглянемо нижче. Зауважимо лише, що з широкої точки зору всі прикладні програми можуть розглядатися як утиліти DOS.
Файлова система MS-DOS
Програми, дані, які потрібні при роботі комп'ютера, зберігаються у файлах. Файл — це поіменоване місце на диску, в якому знаходиться інформація. Кожен файл має назву, що складається із імені та розширення. Ім'я файла може містити від 1 до 8 символів. Розширення може містити до 3 символів, а може бути і відсутнім. Деякі із символів ASCII заборонено вживати в іменах та розширеннях файлів. Ми не будемо говорити про них, скажемо тільки, що всі літери латинського алфавіту (великі чи малі) та цифри дозволені. Між іменем та розширенням ставиться крапка. Прикладами можуть служити назви розглянутих системних файлів: IO.SYS, MSDOS.SYS, COMMAND.COM.
Розширення файлів задає, як правило, їх тип, належність до певного класу. Багато програмних систем при створенні файла автоматично установлюють його розширення і по ньому ви можете судити, що то за файл. Наприклад, розширення BAS свідчить про те, що відповідний файл містить текст програми на мові Basic, розширення PAS — файл містить текст програми на мові Pascal, розширення BAK — файл є копією іншого файла, що утворюється при редагуванні останнього, розширення TXT, DOC мають, як правило, тексти, документи тощо.Серед усіх файлів особливе місце займають так звані виконувані файли. Ці файли мають розширення COM (Command — командний), EXE (Executable — виконуваний) та BAT (Batch — пакетний). Файли з першими двома розширеннями — це програми, які можна запускати на виконання. З точки зору користувача між COM- та EXE-програмами немає різниці. Файл з розширенням BAT (надалі будемо звати його batch-файлом) — то текстовий файл, у якому записана послідовність виконуваних програм або команд DOS. Нижче ми ще повернемося до batch-файлів.
Починаючи з версії 2.0 (в той час саме з'явився комп'ютер IBM PC XT із жорстким диском), DOS підтримує так звану ієрархічну, деревовидну структуру файлової системи. Це означає, що є можливість створювати на диску директорії (каталоги), у яких зберігаються групи файлів, споріднених за якоюсь ознакою. Це певною мірою є аналогом зберігання книг у бібліотеці, де література знаходиться у кімнатах, шафах, на полицях тощо. Директорії, як і файли, мають ім'я та розширення (останнє — необов'язкове). У назві директорії можна використовувати ті ж самі символи, що і в назві файла. Допустимі вкладені директорії. Перша, головна з них, зветься кореневою. В ній розташовані файли і директорії, в яких у свою чергу можуть бути файли і директорії і т.д. Якщо директорія X розташована в директорії Y, то кажуть, що X є піддиректорієм Y, а Y є наддиректорією або батьківською директорією для X. Наведемо приклад введених понять (див. рисунок).