Проблеми розвитку електронних видань в інформаційному суспільстві

Подорожуючи в Інтернет, завжди задаєш собі питання: звідки береться його зміст? Хто його готує? Підтримує? На які кошти? Наскільки велика аудиторія Інтернет? Скільки інформації доступно через Інтернет? Яка роль Інтернет в житті суспільства? Які тенденції переважатимуть у його розвитку в наступні роки? - Спробуємо намітити відповіді на ці питання, аналізуючи матеріали зарубіжних досліджень Інтернет, зокрема, з метою визначення напрямів розвитку його вітчизняного сектору.

Спочатку розглянемо одну важливу особливість суспільства, яке породило Інтернет, а потім у свою чергу потрапило під його вирішальний вплив. Нинішній стан розвитку суспільства одержав назву інформаційного. Як відомо, Інтернет з'явився в 1980 році. Саме тоді, але дещо з інших причин, можна виділити початок інформаційного суспільства, геніально передбаченого батьком кібернетики - Норбертом Вінером.

За Н.Вінером [1] ідеї кожної епохи відображаються в її техніці. На зміну епохам механіки і астрономії з появою в кінці XVIII парових машин прийшла епоха енергетики, власне індустріального суспільства. В електротехніці розрізняють енергетику (техніку сильних струмів) і електроніку (техніку слабких струмів). Між ними проходить межа, що відділяє індустріальне від постіндустріального або інформаційного суспільства. Формальним критерієм переходу до інформаційного суспільства можна вважати зростання долі витрат на "техніку слабких струмів" - електроніку і зв'язок - порівняно з долею сумарних витрат на створення, передачу і споживання енергії [2]. Наприклад, в США витрати на енергетику на початку 80-років стабілізувалися на рівні 13%, тоді ж витрати на зв'язок оцінювалися в розмірі 4-9%, на обчислювальну техніку - 5%.

Інформаційне суспільство 21-го століття - це глобальне всесвітнє суспільство, в якому інформація інтенсивно інтегрується у всіх аспектах економічного, соціального, культурного і політичного життя. Це суспільство визначається новітніми інформаційними технологіями, технологіями зв'язку та конвергенцією між ними Виробництво в "безпаперовому" або нематеріальному виді стає вирішальним фактором у створенні доданої вартості. Мета інформаційного суспільства полягає у наданні кожному можливості найпродуктивнішої інтелектуальної творчості. Важлива соціально-економічна роль в інформаційному суспільстві належить розвитку та застосуванням інформаційної інфраструктури: кожен індивід, незалежно від того виступає він у ролі споживача чи виробника, інтенсивно використовує інформацію, яка сама стає найважливішим предметом праці.

Залишається лише дивуватися абсолютній точності передбачення появи найважливішого інструменту інформаційного суспільства - Інтернету - як конвергенції засобів комунікації та обчислювальної техніки. Її результатом стала нова інформаційна технологія (вже друга, бо перша була результатом винаходу друкарського верстату Йоганном Гутенбергом у 1445 р.,) та викликаною нею інформаційної революції, наслідки якої обіцяють бути значнішими від наслідків промислової революції, що поклала початок індустріальному суспільству. Вона грунтується на інформації, знаннях та ноу-хау, відкривши нові можливості для людського інтелекту і докорінно змінивши умови життя і праці. Її найважливіший канал - Інтернет - докорінно змінив характер життя і діяльності в нашому суспільстві. Це правда, що сьогодні на Земній кулі все ще є мільярд неписьменних, але Інтернет змінив і їх життя так само, як раніше життя всього людства змінилося зі вступом до епохи книг. За оцінками ООН [3] менше, ніж через 5 років кількість приєднань до Інтернет складе 900 млн. і зрівняється з кількістю телефонів у світі.

Тепер розглянемо проблему змісту (content) Вважатимемо, що інформацією нас забезпечують змістовні виробництва (content industry). До змістовних виробництв звичайно відносять виробництва традиційних медій (книжок, газет, журналів, тощо), виробництво аудіо-візуальних матеріалів та електронні видання. Під електронним виданням звичайно розуміють діяльність по забезпеченню інформацією в цифровому електронному форматі передплатників, корпоративних та інших користувачів через Інтернет, іншими мережними або оффлайновими засобами. Електронними виданнями можуть бути електронні книги, словники, енциклопедії, журнали, газети, прес-релізи, презентації, ігри, бази даних, навчальні програми, документація, річні звіти, каталоги, реклама - повний перелік жанрів електронних видань ще чекає своїх дослідників.Вже на початку 80-х років всерйоз йшла мова про інформаційну кризу: інформація подвоювалася протягом 2-3 років (проти 50 років на початку сторіччя). Це при тому, що основним носієм інформації тоді все ще можна було вважати друковані матеріали. Дослідження [4] показує, що в 1999 р. друковані матеріали склали вже лише 0,003% від загального обсягу виробленої протягом року інформації - від одного до двох ексабайтів за різними оцінками (1 ексабайт = 1024 петабайт, 1 петабайт = 1024 терабайт, 1 терабайт = 1024 гігабайт). Цікаво простежити залежність обсягів інформації від типу фізичних носіїв за таблицею, що відображає обсяги виробництва в 1999 р. [4] (значна розбіжність між нижньою та верхньою оцінками обумовлена складністю виявлення оригінальності змісту):

НосійВмістВерхня оцінка обсяг, ТерабайтНижня оцінка обсяг, ТерабайтРічний приріст,%