Загальна характеристика Інтернет

2. Статистичні дані відносно Інтернет.

Ще не один користувач не вийшов з Інтернет.

У 1985 році у складі Інтернет було приблизно 100 мереж.

У 1989 - приблизно 500.

У січні 1990 - 2218.

У червні 1990 Центр інформації мережі оцінював кількість мереж на рівні 4 тис. З того часу кількість мереж зросла у 4 рази.

1995 - 40 млн. користувачів.

Планується, що у 1998 буде понад 100 млн. користувачів мережі. Порівняйте ці цифри з 120-150 млн. комп'ютерів, які встановлено у світі, і ви побачите величезні можливості розвитку комунікаційних мереж.

Деякі факти про Інтернет.

* Кількість користувачів у Західній Європі на липень 1995: 1.400.000;

* Кількість користувачів у США на 1995: 4 млн;

* Інтернетiвські користувачі в середньому проводять 5 годин і 28 хвилин на тиждень в Інтернет;

* Понад 1,000 нових комп'ютерів входять до складу Інтернет кожного дня;

* Понад 20 мільйонів електронних повідомлень мандрують по Інтернет протягом кожного тижня;

* Обсяг даних, які передаються засобами Інтернет, зростає на 14 % за місяць;

* В середньому, кількість повідомлень електронної пошти у Білий дім досягає в середньому до 26000 повідомлені на протязі одного дня.

* Щорічний курс приросту для Gopher: 997 %.

* Щорічний курс приросту по усьому світу для WWW (World Wide Web): 341,634%.

* Два роки тому, у всьому світі не існувало жодного WWW. Сьогодні Ви можете спілкуватися з понад 7 мiльйонами WWW і мати доступ до 100 мільйонів документів за декілька дотиків на кнопку "миші".* Понад два мiльйона комп'ютерів і 40 мільйонів користувачів зв'язані в глобальній мережі Інтернет.

3. Історія виникнення мережі мереж.

Інтернет - всесвітня мережа дальніх зв'язків, яка з'єднує мільйони користувачів комп'ютерів в великій кількості країн. Спочатку нічого не говорило у користь того, що Інтернет стане комп'ютерною мережею загального користування. Як і всі інші великі ідеї, "мережа-мереж" виникла з проекту, який був призначений для зовсім інших цілей.

Це почалося в 1969 з ARPANET - експерименту, який був фінансований Агенцією передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США. АRPANET поєднувала університети, воєнні установи та їх підрядчиків. Відділ захисту інформації повинен був перевірити можливість створення мереж, які могли б протистояти навіть частковому зруйнуванню (подібному до ядерного бомбардування), і, все ж таки, функціонувати. Це використовувалося для того, щоб зв'язатися не тільки з воєнними структурами, але й з великою кількістю університетів, для спільного проведення досліджень методів підтримки зв'язків при ядерному бомбардуванні. Спочатку засновники ARPANET дозволяли вченим тільки увійти до системи і запустити програму на віддаленому комп'ютері. Але скоро до цих можливостей додалась ще передача файлів, електронна пошта та списки розсилки. Все це забезпечувало спілкування дослідників, які цікавляться спільними галузями науки і техніки.