Загальна форма морфологічного аналізу текстів

а) Дві морфеми повністю співпадають. Такі морфеми називаються омонімічними.

б) Одна з морфем входить до складу іншої, і при цьому існує деяка одиниця, що починається з меншої морфеми, але дозволяє вкладення і більшої (тої, що включає) морфеми. Тоді ми кажемо, що ці морфеми спряжені одна з одною.

Вкладення одних морфем у інші, і, зокрема омонімія та спряженість морфем створюють певні труднощі морфологічного аналізу.

Основні моменти

У процесі морфологічного аналізу легко виділяються такі основні моменти, що є спільними для різних мов та алгоритмів:

1.Пошук словоформи (або залишку) в певних списках морфем (у таблицях). Під пошуком мається на увазі послідовне порівняння текстової одиниці (словоформи або залишку) з елементами списку (з основами, префіксами або суфіксами) доти, доки елемент списку політерно не “вкладеться” зліва направо до текстової одиниці, що обробляється.

2.Вибір потрібного елемента з кількох можливих. Тут мається на увазі випадок, коли до текстової одиниці одночасно можуть вкладатися різні морфеми (омонімічні або спряжені). Необхідний вибір робиться на основі спеціальних поміток, що приписані морфемам та відображають їхню сполучність. Так, за допомогою поміток при основі обирається правильний суфікс (із декількох, що вкладаються до цього закінчення); при розтинанні залишку на суфікси може бути виправлено помилку, що її припустилися раніше (під час відтинання основи) і т.д.

3.Вибір інформацій до окремих морфем та об`єднання цих інформацій у загальну інформацію до словоформи, що аналізується.

4.Виявлення індивідуальних особливостей морфем (якщо такі особливості є) та врахування впливу цих особливостей на загальну інформацію до словоформи.

5.Вибір подальших дій після того, як завершено обробку наступної морфеми. Послідовність дій зазвичай визначається властивостями щойно обробленої морфеми.

Конкретний зміст цих п`яти основних моментів морфологічного аналізу змінюється в залежності від алгоритму, але самі ці моменти залишаються в принципі незмінними. Не обов`язково всі п`ять моментів мають місце: другий та четвертий можуть взагалі бути відсутні (наприклад, у мові, де немає морфем, що співпадають і де морфеми не мають індивідуальних особливостей). Важливо лише те, що для опису морфологічного аналізу вищенаведених моментів досить.

Найбільш складним із вказаних моментів морфологічного аналізу є другий – обрання потрібної морфеми у випадку омонімії, повної вкладеності та спряженості морфем. Якби в мовах не було всіх цих “небезпечних ” спів падань морфем, то морфологічний аналіз здійснювався б кількома стандартними, надзвичайно простими операціями. Взагалі, головна скланість автоматичного перекладу в цілому – це зовнішнє (в даному випадку, графічне) співпадання мовних елементів, що по-різному перекладаються й тому містять різну інформацію. Таке спів падання призводить до задачі розрізняння та вибору, без якої аналіз під час автоматичного перекладу зводився б до елементарних перетворень.

Природно. що проблема омонімії (в найширшому розумінні терміна), тобто задача розрізняння та вибору, посідає важливе місце в морфологічному аналізі. Морфологічний аналіз має забезпечувати правильний розбір таких випадків співпадання, які принципово (людиною) можуть бути проаналізовані під час розгляду ізольованих словоформ, без звертання до контексту. Повинно правильно розкладатися співпадання окремих морфем за умови, що не співпадають цілі словоформи. Не можуть і не повинні однозначного розкладатися випадки, коли має місце повне співпадання словоформ. Вважається за достатнє, коли всі такі випадки буде якимось чином виділено для подальшого розкладу.

Основні моменти морфологічного аналізу, що наведені вище, мають такий загальний характер, що самі по собі вони є тривіальними. Однак вони дозволяють мислити весь процес морфологічного аналізу чітко та компактно, хоча й у загальному вигляді. Для практичної розробки морфологічного аналізу ці основні моменти необхідно конкретизувати, точно описавши окремі алгоритми, за допомогою яких вони будуть здійснюватися і які всі разом складуть алгоритм морфологічного аналізу. Необхідно побудувати якийсь загальний алгоритм морфологічного аналізу, або розробити таку загальну форму для алгоритмів морфологічного аналізу, яка виявиться достатньою (хоча деколи й надто розширеною) для багатьох мов, що вже існують, а також теоретично можуть існувати.