Internet - глобальна комп'ютерна мережа
192.112.36.5
128.174.5.6Адреса фактично складається з декількох частин. Оскільки Internet – це мережа мереж, той початок адреси містить інформацію для маршрутизаторів про тім, до якої мережі відноситься Ваш комп'ютер. Права частина адреси служить для того, щоб повідомити мережі, який комп'ютер повинний одержати цей пакет. Кожен комп'ютер у Internet має свій унікальний адрес. Internet виконує свою задачу, коли її маршрутизатори направили дані у відповідну мережу, а ця локальна мережа – у відповідний комп'ютер.
По цілому ряді технічних причин (в основному це апаратні обмеження) інформація, що посилається по IP- мережах, а розбивається на порції, називані пакетами. В одному пакеті звичайно, посилається від одного до 1500 символів інформації. Це не дає можливості одному користувачу монополізувати мережу, однак дозволяє кожному розраховувати на своєчасне обслуговування. Це також означає, що у випадку перевантаження мережі якість її роботи трохи погіршується для всіх користувачів: вона не вмирає, якщо її монополізували кілька солідних користувачів.
Одне з достоїнств Internet полягає в тому, що для роботи на базовому рівні досить тільки міжсіткового протоколу. Оскільки Ваші дані містяться в IP- конверт, то мережа має всю інформацію, необхідну для переміщення цього пакета з Вашого комп'ютера в пункт призначення. Тут, однак, виникає відразу кілька проблем.
•По-перше, у більшості випадків обсяг інформації, що пересилається, перевищує 1500 символів. Якби пошта приймала тільки листівки, Вас би це, природно, розчарувало.
•По-друге, може відбутися помилка. Поштове відомство іноді втрачає листа, а мережі іноді втрачають чи пакети ушкоджують їх при передачі. Ви побачите, що на відміну від поштових відділення Internet успішно вирішує такі проблеми.
•По-третє, послідовність доставки пакетів може бути порушена. Якщо Ви послали по одній адресі одне за іншим два листи, то немає ніякої гарантії, що вони підуть по одному чи маршруті прийдуть у порядку їхнього відправлення. Така ж проблема існує й у Internet.
Протокол керування передачею (ТСР).
Для рішення згаданих вище проблем використовується «протокол керування передачею» (Transmission Control Protocol, TCP), що часто згадують разом із протоколом IP. Як варто було б надійти у випадку, якщо Ви хочете послати кому-небудь книгу, а пошта приймає тільки листа? Вихід один: вирвати з книги всі сторінки, укласти кожну в окремий конверт і кинути всі конверти в поштову скриньку. Одержувачу довелося б збирати всі сторінки (за умови, що жодне лист не пропав) і склеювати назад у книгу. От ці задачі і виконує ТСР.
Інформацію, що Ви хочете передати, ТСР розбиває на порції. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати дані в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі в протоколу є свій власний «конверт», на якому «написана» необхідна інформація . Порція Ваших даних міститься в конверт ТСР. Конверт ТСР, у свою чергу, міститься в конверт IP і передається в мережу.
На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу ТСР збирає конверти, витягає з них дані і розташовує їх у правильному порядку. Якщо яких-небудь конвертів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій прикладній програмі, що використовує послуги ТСР.
Це, однак, трохи ідеалізоване представлення про ТСР. У реальному житті пакети не тільки губляться, але і перетерплюють зміни по дорозі через короткочасні відмовлення в телефонних лініях. ТСР вирішує і цю проблему. При приміщенні даних у конверт виробляється обчислення так називаної контрольної суми. Контрольна сума – це число, що дозволять приймаючому ТСР виявляти помилки в пакеті. Коли пакет прибуває в пункт призначення, що приймає ТСР обчислює контрольну суму і порівнює її з тією, котру послав відправник. Якщо значення не збігаються, то при передачі відбулася помилка. Приймаючий ТСР відкидає цей пакет і запитує повторну передачу.
Структура доменної системи.
Коли Internet розрісся, на жаль, розміри файлів теж збільшилися. Стали виникати значні затримки при реєстрації імен, пошук унікальних імен ускладнився. Крім того, на розсилання великого файлу на всі зазначені в ньому комп'ютери йшло би багато мережевого часу. Стало очевидно, що такі темпи росту вимагають наявності розподіленої інтерактивної системи. Ця система називається «доменною системою імен» (Domain Name System, DNS).