ПРОГРАМА складної структури з використанням меню

з'являється знада поєднання низхідного проектування з тестуванням, що, як правило, безрозсудно, так як проектування - процес інтерактивний і в ньому неминучий повернення на верхні рівні і виправлення прийнятих раніше рішень, що знецінює результати вже проведеного тестування;

може виникнути бажання перейти до тестування модуля наступного рівня до завершення тестування попереднього по об'єктивних причинах (необхідності створення декількох версій заглушок, використання модулями верхнього рівня ресурсів модулів нижніх рівнів).

При висхідному тестуванні перевірка програми починається з термінальних модулів (тобто тих, які не викликають не яких інших модулів програми). Ця стратегія багато в чому протилежна низхідному тестуванню (зокрема, переваги стають недоліками і навпаки).

Немає проблеми вибору наступного модуля, що підключається - враховується лише те, щоб він викликав тільки вже протестовані модулі. На відміну від заглушок драйвери не повинні мати декілька версій, тому їх розробка в більшості випадків простіше (крім того, використання коштів автоматизації і відладки полегшує створення якраз драйверів, а не заглушок).

Інші достоїнства висхідного тестування:

оскільки немає проміжних модулів (модуль, що тестується є для робочого варіанту програми модулем самого верхнього рівня), немає проблем, пов'язаних з можливістю або тружністю завдання тестів;

немає можливості поєднання проектування з тестуванням;

немає труднощів, що спричиняють бажання перейти до тестування наступного модуля, не завершивши перевірки попереднього.Основними недоліком висхідного тестування є те, що перевірка всієї структури програмного комплексу, що розробляється можлива тільки на завершальній стадії тестування.

Хоч однозначного висновку про переваги тієї або іншої стратегії пошагового тестування зробити не можна (треба враховувати конкретні характеристики програми, що тестується ), в більшості випадків більш переважним є висхідне тестування.

На третьому етапі тестування програмних комплексів (тестуванні функцій) використовуються передусім методи функціонального тестування.

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ТЕСТУВАННЯ

Огляд методів проектування тестів при функціоналному тестуванні почнемо з методу зквівалентного роздріблення.

Так як нашою метою є побудови безлічі тестів, що характеризується найвищою імовірністю виявлення більшості помилок в програмі, що тестується, то тест з цієї безлічі повинен:

1) зменшувати (більш ніж на одиницю) число інших тестів, які повинні бути разроблені для досягнення зазделегідь поставленої мети “задовільного" тестування;

2) покривати собою значну частину інших можливих тестів.

Іншими словами:

1) кожний тест повинен містити в собі перевірку найбільшого числа вхідних, що задаються зовнішньою специфікацією умові (обмежень на вхідні дані) для того, щоб мінімізувати загальне число необхідних тестів;

2) необхідно розбити область значень вхідних даних на кінцеве число підобластей (які будуть називатися класами еквівалентності), щоб можна було вважати кожний тест, що є представником деякого класу, еквівалентним будь-якому другому тесту цього класу (тобто що виявляє одні і ті ж помилки).