Базові інформаційні процеси, їх характеристика і моделі

Протоколи верхнього рівня відповідають рівню користувачів і прикладних програм і розповсюджуються на рівень представлення і прикладний рівень еталонної моделі мережевої взаємодії. Найбільш поширеними є наступні високорівневі протоколи:

─ перенаправлення запитів і обміну повідомленнями (SMB, NCP);

─ управління мережами (SNMP);

─ мережевої файлової системи (NFS);

─ виклику віддалених процедур (RPC);

─ підвищення ефективності використання протоколів TCP/IP середнього рівня;

─ віддаленого доступу до комп'ютерних ресурсів (SLIP, PPP, Telnet);

─ передачі файлів (FTP);

─ передачі гіпертексту (HTTP);

─ електронної пошти (SMTP, PРО3, IМАР4);

─ організації електронних конференцій і системи новин (NNTP).

Протокол SMB (Server Message Blocks - блоки серверних повідомлень), розроблений спільно корпораціями Microsoft, Intel і IBM, використовується в мережевих операційних системах Windows NT, Lan Manager, LAN Server. Даний протокол визначає серії команд, використовуваних для передачі інформації між мережевими комп'ютерами.Протокол NCP (NetWare Core Protocol - протокол ядра NetWare) розроблений фірмою Novell і використовується в мережевих ОС NetWare.

Протокол SNMP (Simple Network Management Protocol - простий протокол управління мережею) здійснює гнучке і повне управління мережею, при цьому передбачається виконання адміністратором наступних функцій: управління конфігурацією, доступом до загальних мережевих ресурсів, продуктивністю, підготовкою до відновлення, відновленням. При цьому будь-яка з функцій управління повинна забезпечувати вирішення трьох базових завдань:

─ отримання інформації про стан керованого об'єкту;

─ аналіз отриманої інформації і вироблення управляючих дій;

─ передача управляючих дій, на виконання.

Протокол NFS (Network File System - мережева файлова система) призначений для надання універсального інтерфейсу роботи з файлами для різних операційних систем, мережевих архітектур середнього рівня.

Протокол RPC (Remote Procedure Call - сервіс виклику віддалених процедур) призначений для організації міжпрограмних взаємодій для мережі «клієнт-сервер» і забезпечує зв'язок між процесами-клієнтами і процесами-серверами, реалізованими на різних комп'ютерах мережі.

Протокол DNS (Domain Name System - система доменних імен) призначений для встановлення відповідності між смисловими символьними іменами і IP - адресами комп'ютерів.

Протокол DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol - протокол динамічної конфігурації комп'ютерів) дозволяє автоматично призначати IP-адреси комп'ютерів, що підключаються до мережі, і змінювати їх при переміщенні з однієї підмережі в іншу.