Загальні аспекти розробки систем зі штучним інтелектом

Поділ знань на декларативні та процедурні суто умовний, і межа між цими знаннями рухома. Крім того, відомі нині моделі подання знань різною мірою використовують ті чи інші знання. Існує чотири типи моделей знань: логічні моделі, семантичні мережі, фреймові моделі та моделі продукції. Розглянемо найпоширеніший тип моделей

знань — модель продукції.

МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ

Модель продукції найкраще відбиває процедурний характер знань. Основним конструктивним елементом даної моделі є так зване правило продукції, яке можна подати так:

ЯКЩО <умова> ТОДІ <висновок чи дія>

Ліва частина продукції «ЯКЩО» може містити кілька умов, які об'єднані знаками кон'юнкції та диз'юнкції. Права частина продукції виконується тоді, коли ліва частина істинна.

Компонент «ТОДІ» може містити висновки, твердження, ймовірності, вказівки, тобто набір певних процедур перетворення даних.

Експертні системи, які побудовані на базі моделей продукції, називаються продукційними. Продукційна система складається з таких компонентів: набір правил продукції, база даних (набір фактів) та інтерпретатора, який керує послідовністю використання правил.

В основу правил продукції покладено такий простий принцип: правило визначає шлях (тобто певний набір дозволених перетво¬рень), за допомогою яких виконується перехід від початкового стану до кінцевого розв'язку задачі. Поточний стан відбивається за допомогою множини фактів, які фіксуються в базі даних.

Робота продукційної системи полягає у виконанні певної послідовності ітерацій. Кожна ітерація містить процедуру прийняття рішення про виклик наступного правила і виконання дій, що визначаються останнім. Дії спричинюються до змін у множині фактів, які впливають на вибір відповідного правила. Ідентифікація ґрунтується на порівнянні умови лівої частини правила продукції із вмістом бази даних. Із множини правил, для яких збіглися частини, формується так званий конфліктний набір. Після чого використовується та чи інша процедура вирішення конфлікту. У результаті їх виконання вибирається певне правило з кон¬фліктного набору, використовується його права частина, і цикл повторюється. Існує ряд прийомів, за допомогою яких виконується вибір потрібного правила з конфліктного набору. До найчастіше використовуваних належать такі процедури:

упорядкування продукцій — зазначається послідовність використання правил;

задания параметрів, що свідчать про вік даних — за допомогою цих параметрів можна відфільтрувати останні дані, які є більш «свіжими»;

використання, насамперед, продукції з жорсткішими умовами, тобто з найбільшим списком умов.

Процедура вирішення конфлікту та інформація про послідовність використання продукцій є ядром стратегії управління продукційною системою.

Пошук розв'язку у продукційній системі пов'язаний з переглядом і погодженням за певною послідовністю правил. Такі послідовності можуть бути різними щодо побудови, а саме: прямими, зворотними або змішаними. Продукційні системи з прямим висновком (П-продукція) — це системи, де пошук розв'язку виконується від початкового стану до цільового.

Системи зі зворотним пошуком (3-продукція) характеризуються тим, що в них, на відміну від П-продукції, при пошуку розв'язку відбувається зворотний процес — від цілі до початкового стану.

У системах змішаного типу при виконанні висновку є змога використати як прямий, так і зворотний метод пошуку.