Відео- та аудіо-технології мультимедіа. 2. Технології гіпермедіа в комп\
У разі використання спеціальних відеоадаптерів (відео-бластерів), мультимедіа-ПК стає центром побутової відеосистеми, що конкурує з найдосконалішим телевізором. Новітні відео¬адаптери мають засоби зв'язку з джерелами телевізійних сигналів та вбудовані системи захоплення кадру (компресії/декомпресії відеосигналів) у реальному масштабі часу (миттєво). Відеоадаптери мають швидку відеопам'ять 2-4 Mb та спеціальні графічні прискорювачі-процесори, дозволяючи отримувати до 30-50 кадрів/с та виведення повноекранних зображень.
Аудіотехнології мультимедіа. Мультимедіа-ПК містить плату-аудіоадаптер (саундбластер): це дає стереофонічне звучання та можливість запису на зовнішні носії звукових сигналів.
Дискові накопичувачі ПК не підходять для запису звичайних (аналогових) звукових сигналів: вони розраховані на запис циф¬рових сигналів, які практично не викривляються при передаванні лініями зв'язку. Аудіоадаптер має АЦП, який періодично визначає рівень звукового сигналу та перетворює цей відлік до цифрового коду, що записують на зовнішній носій як цифровий сигнал. Цифрові вибірки реального звукового сигналу зберігаються в пам'яті комп'ютеру, наприклад, як WAV-фати. Зчитаний з диску цифровий сигнал подається на ЦАП, який перетворює цифрові сигнали в аналогові, які після фільтрації можна підсилити та подати на акустичні колонки для відтворення.
Важливими параметрами аудіоадаптеру є: частота квантуван¬ня звукових сигналів (показує, скільки разів/с беруть вибірки сигналу для перетворення в цифровий код); розрядність кван¬тування (кількість кроків квантування, що вимірюється ступенем числа 2). Якщо казати про приблизну оцінку якості звучання та квантування, то маємо такі набори "частотний діапазон, вид сигналу, частота квантування": "400-3500 Hz, ледве розбірливе мовлення, 5,5 KHz"; "250-5500 Hz, мовлення середньої якості, 11,025 KHz"; "40-10000 Hz, якість звучання УКХ-приймача, 22,040 KHz"; "20-20000 Hz, звук високої якості, 44,100 KHz". Що стосується розрядності квантування, то 8-розрядні аудіоадаптери мають 28 =256 ступенів, що явно недостатньо для високоякісного кодування звукових сигналів. Тому застосовують в основному 16-розрядні аудіоадаптери, що мають 216 =65536 ступенів квантування, як в аудіо CD.
Інший спосіб відтворення звуку полягає в його синтезі: при надходженні до синтезатору керувальної інформації, на її основі формується вихідний сигнал. Аудіоадаптери синтезують музичні звуки двома методами: частотної модуляції (стандартний FM-синтез має середні звукові характеристики, тому на картах встановлюють складні системи фільтрів проти звукових перешкод); хвильового синтезу, з вибором звуків із таблиці звуків WT (цей метод забезпечує натуральніше звучання).
Сутність технології WT-синтезу така: на звуковій карті встановлюють модуль ПЗП із "зашитими" семплами (зразками звучання музичних інструментів), а WT-процесор за допомогою спеціальних алгоритмів за одним тоном інструменту відтворює всі інші звуки. Звукові карти дозволяють не тільки записувати довільні семпли, а й підвантажувати нові інструменти.
Керувальні команди для синтезу звуку можуть надходити до звукової карти не тільки від комп'ютеру, а й від іншого пристрою, наприклад, від MIDI -пристрою. MIDI визначає протокол передавання команд стандартним інтерфейсом. MIDI -повідомлення містить не запис музики, а посилання на ноти. Коли звукова карта отримує подібне повідомлення, воно розшифровується (які ноти й яких інструментів повинні звучати) та відпрацьовується на синтезаторі. Комп'ютер може через MIDI керувати різними "інтелектуальними" музичними інструментами з відповідним інтерфейсом. Для електронних синтезаторів звичайно вказують кількість тих інструментів, що звучать одночасно, та їх загальну кількість (як правило, в діапазоні від 20 до 32).
Важливою є програмна сумісність аудіоадаптеру з типовими звуковими платформами: SoundBlaster, Roland, Adlib, Microsoft Sound System, Gravis Ultrasound тощо.
Аудіоадаптер є складним технічним пристроєм, побудованим на основі використання останніх досягнень в аналоговій та цифровій аудіотехніці. Новітні звукові карти містять цифровий сигнальний процесор DSP або розширений сигнальний процесор ASP. Вони використовують досконалі алгоритми для цифрової компресії та декомпресії звукових сигналів, розширення бази стереозвуку, створення луни та забезпечення об'ємного (квадрофонічного) звучання. Процесор ASP використовують в разі звичайних двоканальних стереофонічних запису та відтворення звуку. Його застосування не завантажує акустичні тракти мультимедіа-комп'ютерів.
2. Технології гіпермедіа в комп'ютерній графіціПередавання звуку (streaming audio). Спочатку для прослуховування звукового файлу, вказаного на Wefr-сторінці, вико¬ристовували технологію "download-and-play": мультимедіа-файл починали програвати після того, як завантажували його цілком.
Технологія "continuos-delivery" дозволяє програвати файл одразу після отримання його початку. її було реалізовано в програмах InternetWave, RealAudio , StreamWorks, ToolVox for the Web, TrueSpeech Internet та інших, які підтримують функції магнітофону (швидкий пошук, перемотування, пауза, стоп, регулятор гучності тощо). Розробники цих пакетів розв'язали складні задачі, головною з яких є обмежена швидкість та великі обсяги передавання інформації мережею. Вони стискують звук, забезпечуючи потрібну швидкість передавання, за допомогою алгоритмів стискання з втратами (на слух ці втрати є прий¬нятними) [38].