Біржові та позабіржові опціони
Опціонні контракти можна поділити на два типи: біржові і позабіржові. Більшість світових фондових, товарних і фінансових ф'ючерсних бірж пропонують контракти на ф'ючерси, операції з якими здійснюються під їх контролем.
Здійснення операцій на одній із опціонних бірж можливе лише членами цієї біржі, які володіють місцем або орендують його на біржі. Тому приватні особи і організації, які бажають купити або продати опціони на біржі, повинні відкрити спільний рахунок з членом відповідної біржі. Покупці повинні заплатити організації комісійні, через яку вони укладають угоду. Розмір комісійних буде залежати від частоти і обсягів їх операцій.
Здійснення операцій на біржі можливе тільки за курсами, які склалися на ринку, однак ні про які переговори між партнерами не може бути і мови. Операції підтверджуються телексом на наступний день роботи. Покупцям не дозволяють купувати опціони, якщо у них на рахунках недостатньо коштів для виплати премії або маржі з премії. Це з'ясовується у той же день, коли виконується замовлення.
Нині позабіржові опціони є предметом торгівлі у кожному світовому фінансовому центрі. Найбільші угоди укладають в Нью-Йорку і Лондоні, де середній обсяг операції коливається від 15 до 25 млн. дол. США. Операції на 50-100 млн. дол. США умовно стали повсякденними. Деякі французькі банки в Парижі також активно беруть участь в операціях разом із швейцарськими банками в Цюріху і Женеві. Інші центри торгівлі опціонами знаходяться у Франкфурті, Копенгагені, Осло, Берліні, Стокгольмі, Брюсселі, Амстердамі, Сінгапурі, Сіднеї, Токіо, Чикаго, Торонто і Лос-Анджелесі. Банки й корпорації, що знаходяться в інших частинах світу, вважають за краще здійснювати свої операції в одному з фінансових центрів світу.
Важко оцінити загальний світовий торговий оборот опціонів. Приблизно половина всіх операцій є прямими і здійснюються поза інститутом брокерів, а тому майже неможливо отримати точну цифру цих операцій. Хоча приблизно можна передбачити, що позабіржовий обсяг операцій перевищує щомісяця 100 млрд. дол. умовної загальної суми.
Банк завжди виставляє дві ціни за опціон: бажану ціну - це ціна, за яку банк купить опціон, і ціну, що пропонується - це ціна, за яку банк продасть опціон. Різниця між цими двома цінами називається спредом. Банк завжди намагається купувати і продавати за найбільш вигідним курсом. Для міжбанківських операцій, враховуючи, що коливання курсу є суб'єктивною мірою, сторони домовляються про ціну коливання напряму або через брокера і потім підставляють ці цифри в модель ціноутворення опціону, погоджуючи при необхідності курс операції, фактичну премію, дельту-коефіцієнт хеджування.
Оскільки банки пропонують дві ціни премій опціонів, то вони призначають дві ціни коливання курсу для інших банків з метою дати їм можливість використати коливання курсів. Погодивши деталі операції по телефону, партнери підтверджують її телексом, як правило, в той же день.
Кожний тип опціону має свої переваги й недоліки. Біржові опціони часто мають значно більш ліквідні ринки, ніж позабіржові опціони. Ціни покупців і продавців передаються по телебаченню або їх легко отримати безпосередньо на біржі, а операції, як правило, можна здійснювати без будь-яких обмежень в обсязі. Однак біржові опціони передбачають певний обсяг контракту і розмір ставки (ціни) виконання стандартних біржових товарів. Таким чином, якщо хедж не знаходиться у тісному зв'язку з товаром даної біржі, то він буде неоптимальним. Позабіржові опціони можна укласти для конкретної позиції, що хеджується, але різниця між цінами продавця і покупця буде, ймовірно, великою. Тому хеджеру слід порівняти переваги індивідуального, але більш дорогого опціону з дешевим і ліквідним опціоном.
Багато які опціони не передбачають фізичної поставки базисного активу. У цьому випадку на дату закінчення замість поставки інструмента на основі різниці між ціною виконання і ціною базисного активу визначається розрахункова сума. Формуючи хедж з використанням опціонів, хеджер повинен також враховувати можливість фізичної поставки товару.