Менделеєв
Менделеєв
Дмитро Іванович Менделєєв народився в лютому 1834 р. у місті Тобольську і був останньою, сімнадцятою дитиною в сім'ї директора Тобольської гімназії Івана Павловича Менделєєва і його дружини Марії Дмитрівни. До часу його народження в сім'ї Менделєєвих з дітей залишилися в живих два брати і п'ять сестер. Дев'ятеро дітей померли ще в дитячому віці, а трьом з них батьки навіть не встигли дати імена. Навчання Дмитра Менделєєва у Петербурзі в педагогічному інституті (з 1850 р.) спочатку давалася нелегко. На першому курсі він спромігся по всіх предметах, окрім математики, одержати незадовільні оцінки. Але на старших курсах справа пішла по-іншому - середньорічний бал Менделєєва був рівний чотирьом з половиною (з п'яти можливих). Він закінчив інститут в 1855 році із золотою медаллю, одержавши диплом старшого вчителя i був направлений учителем гімназії спочатку до Сімферополя, а потiм в Одесу.
У 1856 р. Дмитро Менделєєв вiдправився у Петербург i захистив магiстерську дисертацiю за темою "Про питомi об'єми", пiсля чого на початку 1857 р. був прийнятий приват-доцентом з кафедри хiмiї в Петербурзький унiверситет. У 1859-1861 р. вiн перебував у науковому вiдрядженнi у Нiмеччинi, у Гейдельберзькому унiверситетi. У 1860 р. Менделєєв взяв участь у роботi першого мiжнародного хiмiчного конгресу в Карлсрує. У 1861 р. Менделєєв написав перший у Росiї пiдручник з органiчноi хiмiї. Навеснi 1862 р. пiдручник був визнаний гiдним повної Демидiвської премiї. У 1863 р. Менделєєв отримав мiсце професора у Петербурзькому технологiчному iнститутi, а в 1866 р. - у Петербурзькому унiверситетi, де читав лекцiї з органiчної, неорганiчної i технiчної хiмiї. У 1865 р. Менделєєв захистив докторську дисертацiю за темою "Про сполуки спирту з водою". У 1867 р. Менделєєв перейшов у Петербурзький унiверситет на посаду професора хiмiї i повинен був читати лекцiї з неорганiчної хiмiї. Однак, на його думку, нi в Росiї, нi за кордоном не було курсу загальної хімiї, котрий можна було б рекомендувати студентам. Дмитро Iванович вирiшив написати його сам. Ця робота одержала назву "Основи хiмiї" i виходила протягом декiлькох рокiв окремими випусками. Життя не завжди було прихильне до Менделєєва: були в ньому і розрив з нареченою, і недоброзичливість колег, невдалий брак і потім розлучення . Два роки (1880 і 1881) були дуже важкими в житті Менделєєва. У грудні 1880 року Петербурзька академія наук відмовила йому в обранні академіком: "за" проголосували дев'ять, а "проти" - десять академіків.
Особливо непристойну роль при цьому зіграв секретар академії - Веселовський. Він відверто заявив: "Ми не хочемо університетських. Якщо вони і краще за нас, то нам все-таки їх не потрібно". Але не дивлячись на всі життєві труднощі, Дмитро Іванович завжди був людиною творчою, яка з захопленням працює та достигає своєї мети. Улюбленим заняттям на дозвіллі у Менделєєва протягом багатьох років було виготовлення чемоданів і рамок для портретів. Запаси для цих робіт він купував в Гостинному дворі. Одного разу, вибираючи потрібний товар, Менделєєв почув за спиною питання одного з покупців: - "Хто цей поважний пан?" - "Таких людей знати треба, - з повагою в голосі відповів прикажчик. - Це майстер чемоданових справ Менделєєв". У 1895 році Менделєєв осліпнув, але продовжував керувати Палатою мір і вагів. Ділові папери йому зачитували вголос, розпорядження він диктував секретарю, а удома всліпу продовжував клеїти чемодани. Професор І. В. Костеніч за дві операції видалив катаракту, і незабаром зір повернувся. Але повернемося до 1867 року. Коли взимку 1867-68 року Менделєєв почав писати підручник "Основи хімії", він відразу зіткнувся з труднощами систематизації фактичного матеріалу. До середини лютого 1869 року, обдумуючи структуру підручника, він поступово дійшов висновку, що властивості простих речовин (а це є форма існування хімічних елементів у вільному стані) і атомні маси елементів зв'язує якась закономірність. Менделєєв багато чого не знав про спроби його попередників розташувати хімічні елементи за збільшенням їх атомних мас і про виникаючі при цьому казуси. Наприклад, він не мав майже ніякої інформації про роботи Шанкуртуа, Ньюлендса і Мейера. Вирішальний етап його роздумів наступив 1 березня 1869 року (14 лютого по старому стилю). На день раніше Менделєєв написав прохання про відпустку на десять днів для обстеження артільних сироварень у Тверській губернії: він одержав лист з рекомендаціями по вивченню виробництва сиру від А. І. Ходнєва - одного з керівників Вільного економічного суспільства. У Петербурзі цього дня було похмуро і зимно.Під вітром поскрипували дерева в університетському саду, куди виходили вікна квартири Менделєєва. Ще в ліжку Дмитро Іванович випив кухоль теплого молока, потім встав, вмивався і пішов снідати. Настрій у нього був чудовий. За сніданком Менделєєву прийшла несподівана думка: зіставити близькі атомні маси різних хімічних елементів і їх хімічні властивості. Недовго думаючи, на зворотному боці листа Ходнєва він записав символи хлору Cl і калія K з досить близькими атомними масами, рівними відповідно 35,5 і 39 (різниця всього в 3,5 одиниці). На тому ж листі Менделєєв накидав символи інших елементів, відшукуючи серед них подібні "парадоксальні" пари: фтор F і натрій Na, бром Br і рубідій Rb, йод I і цезій Cs, для яких відмінність мас зростає з 4,0 до 5,0, а потім і до 6,0. Менделєєв тоді не міг знати, що "невизначена зона" між явними неметалами і металами містить елементи - благородні гази, відкриття яких надалі істотно видозмінить Періодичну систему. Після сніданку Менделєєв закрився в своєму кабінеті. Він дістав з конторки пачку візитних карток і став на їх зворотній стороні писати символи елементів і їх головні хімічні властивості. Через деякий час домочадці почули, як з кабінету стало доноситися: "У-у-у! Рогата. Ух, яка рогата! Я тебе здолаю. Вб'ю!". Ці вигуки означали, що у Дмитра Івановича наступило творче натхнення. Менделєєв перекладав картки з одного горизонтального ряду в іншій, керуючись значеннями атомної маси і властивостями простих речовин, утворених атомами одного і того ж елементу. У котрий раз на допомогу йому прийшло доскональне знання неорганічної хімії. Поступово почала вимальовуватися зовнішність майбутньої Періодичної системи хімічних елементів. Так, спочатку він поклав картку з елементом берилієм Be (атомна маса 14) поряд з карткою елементу алюмінію Al (атомна маса 27,4), за тодішньою традицією прийнявши берилій за аналог алюмінію. Проте потім, зіставивши хімічні властивості, він помістив берилій над магнієм Mg. Засумнівавшись в загальноприйнятому тоді значенні атомної маси берилія, він змінив її на 9,4, а формулу оксиду берилія переробив з Be2O3 у BeO (як у оксиду магнію MgO). До речі, "виправлене" значення атомної маси берилія підтвердилося тільки через десять років. Так само сміливо діяв він і в інших випадках. Поступово Дмитро Іванович дійшов остаточного висновку, що елементи, розташовані за збільшенням їх атомних мас, виявляють явну періодичність фізичних і хімічних властивостей.Протягом всього дня Менделєєв працював над системою елементів, відриваючись ненадовго, щоб пограти з дочкою Ольгою, пообідати і повечеряти. Увечері 1 березня 1869 року він начисто переписав складену їм таблицю і під назвою "Досвід системи елементів, заснованій на їх атомній вазі і хімічній схожості" послав її в друкарню, зробивши позначки для складачів і поставивши дату "17 лютого 1869 року" (це по старому стилю). Перший варiант перiодичної таблицi досить сильно вiдрiзнявся вiд звичноi нам зi школи таблицi Менделеева. Кiлька елементiв, як потiм виявилося, були в цьому першому варiантовi розмiщенi не за своїми мiсцями. Однак, зiставляючи властивостi елементiв, що потрапили у вертикальнi стовпчики, можна було ясно бачити, що вони перiодично змiнюються по мірі зростання атомної ваги. Це було найголовнiше вiдкриття Менделєєва. Незбiжнiсть у своєму перiодичному рядi Менделєєв пояснив тим, що науцi вiдомi ще не всi хiмiчнi елементи. Вiн залишив у таблицi чотири незаповненi клiтинки, але спрогнозував їхню атомну вагу i хiмiчну подiбнiсть. Вiн також виправив неточно визначенi атомнi маси елементiв. Перший начерк таблицi Дмитро Iванович, згодом, пiддав корегуванню. Поряд з головними груповими елементами Менделєєв став видiляти пiдгрупи. Вiн виправив атомну вагу одинадцяти елементів i змiнив мiсце розташування двадцятьох. У 1871 р. Перiодична таблиця прийняла цiлком сучасний вигляд. Однак, нiхто з вiдомих європейських хiмiкiв не оцiнив важливостi зробленого Менделєєвим вiдкриття. Ставлення до Перiодичного закону змiнилося тiльки в 1875 р., коли був вiдкритий елемент галiй, властивостi якого збiгалися з прогнозами Менделєєва. Новим трiумфом Менделєєва стало вiдкриття в 1879 р. скандiю, а в 1886 р. германiю, властивостi яких також вiдповiдали описам Менделєєва. У наступнi роки з-пiд пера Менделєєва вийшло ще кiлька основних праць з рiзних роздiлiв хiмiї. Його повна наукова i лiтературна спадщина величезна i мiстить 431 роботу. Працi Менделєєва отримали широке мiжнародне визнання. Вiн був обраний членом багатьох академiй наук, iноземних наукових товариств. Пiшовши в 1890 р. у вiдставку, Менделєєв брав активну участь у виданнi Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, був консультантом у пороховiй лабораторiї при Морському мiнiстерствi. Провiвши необхiднi дослiдження, усього за три роки вiн розробив ефективний склад бездимного пороху. У 1893 р. Менделєєв був призначений хранителем (керуючим) Головної палати мiр i ваги. АН СРСР заснувала у 1962 р. премію і Золоту медаль ім. Д. І. Менделєєва за кращі роботи по хімії і хімічній технології. Помер вiн у лютому 1907 р. вiд запалення легень.