Вода - поширення, властивості, аномалії, екологія

6-й учень. У воді найбільш високий поверхневий натяг з всіх рідин, крім ртуті. Поверхня води завжди вкрита плівкою з молекул, які зв'язані вод¬невим зв'язком. По цій плівці, як по гамаку, бігають водоміри.

Сили поверхневого натягу примушують воду підніматись з глибини грунту і годувати рослини. Вода сама піднімається вверх по капілярах дерев, стеблах трав, переносячи поживні елементи на велику висоту до листя і плодів.

Учень. Вода найпоширеніша речовина на Землі, але в той же час ми можемо сказати, що на Землі не має чистої води. Все, що ми називаємо водою, — це розчини тих чи інших речовин у воді.Учень. Легенда «Чому багато води у морі” Погнав чоловік до моря волів напувати. Вони не п’ють води, а він усе привертає їх до неї, а далі і каже: «Що за біс. Чому вони не п'ють? Здається, вже й пора б. Хоч сам нап'юсь». Ухопив раз — Спробував удруге — і солона і гірка.

«Е, — каже чоловік, — тому її і багато, що її ніякий біс не п'є». І погнав у друге місце волів напувати.

Учитель. Хто може сказати, чому морську воду не можна пити?

Учень. Тому що в ній міститься хлорид натрію і вона від нього дуже солона на смак. Хлорид натрію або кухонна сіль дуже добре розчиняються у воді.

Вода є найкращим розчинником. У ній розчиняються майже всі гази атмосферного повітря: азот, кисень, вуглекислий газ і різні сполуки май елементів періодичної системи. У ній містяться і частинки пилу.

Все це ми називаємо водою. Розчинні у ній солі надають їй приємний смак. У воді багатьох джерел міститься велика кількість розчинних речовин і вона має цілющі властивості. Така вода називається мінеральною.

Учитель. До кінця XIX ст. усі розчини вважали сумішами 2-х чи кілька речовин, у яких відсутня будь-яка взаємодія між розчинником і розчинною речовиною. Пізніше було доведено, що розчинення — процес не тільки фізичний але й хімічний.

Його фізико-хімічну природу можна спостерігати на дослідах. Як відомо, процес розчинення у воді супроводжується помітним зниженням температури рідини.

Приготуємо один такий розчин “холодильник”: (проводиться дослід).

Зробіть суміш з однакових частин нітрату амонію, кальцінованої соди і води. Цей розчин має приблизно — 25°С. Як бачите, розчин примерзає. При даній реакції теплота вбирається. При розчиненні в воді молекули багатьох речовин сполучаються з молекулами води, утворюючи особливі сполуки — гідрати. І в процесі їх утворення виділяється теплота. У нас в стакані є кристали гідроксиду натрію. Обережно вливаємо у стакан воду, перемішуємо, слідкуємо за термометром. Температура підвищилась приблизно до 110°С. Це означає, що розчинення супроводжується виділенням тепла. Скажіть мені, як називають подібні реакції?

Учень. Реакції бувають ендотермічні, ті, що відбуваються з вбиранням тепла, як у першому випадку, коли розчин замерзає. Так само є реакції екзотермічні, які відбуваються з виділенням тепла, як у другому випадку.

Багато уваги вивченню розчинів при М. В. Ломоносов. Він проводив дослідження залежності розчинності речовин від температури. Він перший встановив, що розчини мають нижчу температуру замерзання, ніж вода. Він дав молекулярно-кінетичне пояснення процесу розчинен¬ня. Ломоносов вважав, що частинки розчиняємої речовини рівномірно розподіляються між частинками розчинника.

Ви знаєте, що молекули речовин знаходяться у безперервному русі. Цим пояснюється явище дифузії.

Учень. Дифузія — це поширення одних речовин в інших. (Проводиться дослід).

Покладемо у стакан з водою кристали перманга¬нату калію. Через деякий час навколо вода забарвиться в рожевий колір. Невидимі частинки перманганату під впливом молекул води відірвались від кристалів і дифундували у воду. Дифузія відбувається повільно, але зрештою утворюється однорідний розчин. Густина розчину більша за густину води, тому він відривається від кристалів і струмочками падає вниз.