Колоїдна хімія
Концепція універсальності значно розширила область об'єктів колоїдної хімії і вплинула значний чином на її розвиток. На перший план було висунене поняття дис-персного стану речовини і як результат - усвідомлення найважливішої ролі поверхне-вих явищ. Веймарн вважав за необхідним взагалі відмовитися від терміну "колоїд" і замінити його на поняття "дисперсоїд", а колоїдну хімію перейменувати в дисперсої-дологію - "науку про властивості поверхонь і процеси, на них що здійснюються". Це визначення дуже близько до сучасного трактування колоїдної хімії як науки про дис-персний стан речовин з визначальним впливом поверхневих явищ. С затвердженням концепції універсальності сталося істотне зміщення пріоритетів колоїдної хімії. Голо-вним напрямом стало вивчення дисперсного (колоїдного) стану речовин. Для цього необхідно було з'ясувати, які властивості досить повно і об'єктивно характеризують цей стан. На початку ХХ століття ця проблема представлялася дуже складною. Не ви-падкове В. Оствальд, один з перших коллоїдників, називав колоїдну хімію "світом непізнаних величин". Приблизно до 20 -м рр. стало ясно, що фундаментальні пробле-ми колоїдної хімії в новому розумінні її змісту можна умовно розділити на три групи:
1. Склад, будова і властивості колоїдних часток.
2. Взаємодія часток з дисперсною середою (головним чином, з рідинами).
3. Контактні взаємодії часток один з одним, що призводять до утворення колоїдних структур.
Новизна і оригінальність проблем колоїдної хімії, відкриття цілком нових шляхів проникнення в світ молекулярних явищ на основі макроскопічних досліджень залучили до нової науки багатьох найбільших вчених. Цілком закономірно тому, що цей період колоїдної хімії виявився надзвичайно плідним. За роботи по колоїдній хімії стали лау-реатами Нобелівської премії
Р.Зігмонді (1925 р.) " за встановлення гетерогеної природи колоїдних розчинів і за розроблені в зв'язку з цим методи, що мають фундаментальне значення в сучасній колоїдній хімії";
Ж.Перрен (1926 р.) - "за роботу за дискретній природою матерії і особливо за від-криття седиментационного рівноваги";
Т.Сведберг (1926 р.) - "за роботи в області дисперсних систем" (передусім за вико-ристання ультрацентрифуги для дисперсійоного аналізу);
І.Ленгмюр (1932р.) - "за відкриття і дослідження в області хімії поверхневих явищ".
Ці успіхи колоїдної хімії призвели до того, що в багатьох університетах і техно-логічних інститутах Європи створюються кафедри колоїдної хімії.
У Росії колоїдної хімії велика увага приділялася ще у 2-ой половині Х1Х віку, багато в чому під впливом Д.І. Менделеєва. Дослідження температурної залежності поверх-невого натягнення органічних рідин (1861 р.) призвели Менделеєва до відкриття фун-даментального поняття критичної температури речовин.Менделеєв висловив також ідею про глибокий зв'язок між поверхневим натяг-ненням і іншими властивостями речовини. У зв'язку з цим він ще на початку своєї дія-льності сформулював наступну програму робіт в цьому напрямі: "Головна мета зроб-лених мною досліджень над капілярністю і питомою вагою рідин складає збори мате-ріалів, необхідних для молекулярної механіки. Для успіхів цієї науки необхідно мати наступні точні дані.
1) Вага частинки.
2) Питома вага.
3) Зчеплення, що визначається волосяними (тобто капілярними ) явищами, може слу-жити до розуміння деяких фізичних і хімічних явищ".
На початку ХХ століття рівень колоїдної хімії в Росії відповідав самим високим стандартам. Вже згадувалося вище фундаментальне відкриття П.П.Веймарна про уні-версальність дисперсного стану речовини. Цей критерій швидко отримав світове ви-знання.
У 1913 р. була захищена перша в Росії магістерська дисертація по колоїдній хімії. Її автор А.В.Думанський став згодом одним з найбільших організаторів колоїдно-хімічних досліджень в СРСР. Таким чином, до початку 30-х років в СРСР були створе-ні всі необхідні передумови для викладання колоїдної хімії у вищій школі.