Оксиди

FeO – феруму (ІІ) оксид;

Al2O3 – алюмінію оксид.

Якщо елемент утрвоює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окислення елемента римською цифрою в дужках.

Існують сполуки елементів з оксигеном, які лише формально належать до класу оксидів. До них належать пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н2О2-1.

Способи добування оксидів.

1.Горіння простих і складних речовин:

а) С + О2  СО2 2Сu + O2 = 2CuO (окислення, крім благородних металів)

б) СН4 + 2О2  СО2 + 2Н2О

2. Розклад під час нагрівання складних оксигеновмісних сполук: солей, гідроксидів, кислот:

а) СаСО3 t CaO + CO2

2Cu (NO3)2  2CuO + 4NO2 + O2

б) 2Fe (OH)3  Fe2O3 + 3H2O

2CuOH  Cu2O + H2O

в) Н2СО3  Н2О + СО2

Н2SiO3  H2O + SiO2

S + 6HNO3  H2SO4 + 6NO2 + 2H2O

B + 3HNO3  H3BO3 + 3NO2 

4. Взаємодія металів з кислотами – окисниками:

3Сu + 8HNO3 розд.  3Cu (NO3)2 + 2NO + 4H2O

Cu + 2H2SO4 конц. t CuSO4 + SO2 + 2H2O

5. Окислення нищих оксидів і розкладання вищих оксидів:

а) 2СО + О2  2СО2

2NO + O2  2NO2

б) 4CrO3 t 2Cr2O3 + 3O2

Фізичні властивості.