Одержання і застосування сполук Кальцію і Цинку
СаCl2 + (NH4)2C2O4 = CaC2O4↓ + 2NH4Cl
CaCl2 + 2AgNO3 = 2AgCl↓ + Ca(NO3)2.
Кількісне визначення кальцію хлориду провадять титрування певної наважки проби 0,1 н. розчином нітрату срібла при наявності хромату калію, або 0,05М розчином Na2-ЕДТА при наявності 1 н. розчину NaOH та мурексиду (див. „Осаджений кальцію карбонат”).
Розчини кальцію хлориду мають бути нейтральними. Тому водний розчин препарату (1:20), забарвлений у жовтий колір від 1 краплі розчину метилового оранжевого, повинен при добавлянні 0,1 мл 0,01 н. розчину НСl змінити забарвлення на рожеве. Розчин кальцію хлориду не повинен мутніти при добавлянні до нього насиченого розчину гіпсу (що свідчило б про наявність іонів барію) і при добавлянні розчину аміаку при наявності NH4Cl (що свідчило б про наявність іонів заліза, алюмінію або РО3-4).
Кальцію хлорид дуже важко зважувати через його гігроскопічність. Тому рекомендується спочатку виготовляти 50%-ний розчин СаCl2 і його застосовувати для виготовлення мікстур і більш розбавлених розчинів.
Кальцію хлорид застосовують при як кровоспинний засіб при легеневих, шлунково-кишкових, носових і маткових кровотечах. Застосовують при алергічних захворюваннях, екземах, псоріазі, скрозмофілії, різних формах туберкульозу, при вегетативних неврозах, тетанії і спазмофілії, при паренхіматозному гепатиті, нефриті, еклампсії, при отруєннях солями магнію, щавлевою кислотою, фторидами тощо. Крім того, препарат стимулює родову діяльність і зменшує проникність судин. Вводять орально або інтравенозно. Ін’єкції під шкіру або внутрішньом’язово можуть викликати некроз тканин. Дози препарату – одна столова ложка 5-10%-ного розчину орально або 5-15 мл 10%-ного розчину інтравенозно.
Зберігають в посудинах, пробки яких ущільнюють парафіном у зв’язку з значною гігроскопічністю препарату.
4. Кальцію лактат (рос. Кальцит лактат, кальций молочнокислый; лат. Calcii lactas), ДФ Х
(СН3СНОНСОО)2Сф * Н2ОМол. м. = 308,30
Кальцію лактат добувають молочнокислим бродінням цукру при наявності карбонату кальцію. Розчини цукру зброджують при температурі 35-450С чистими культурами молочнокислих бактерій (Bacillus Delbruckii). З молекули глюкози утворюються дві молекули молочної кислоти:
С6Н12О6 = 2СН3СНОНСООН,
2СН3СНОНСООН + СаСО3 = (СН3СНОНСОО)2Са + СО2↑ + Н2О
Після закінчення ферментації розчин підігрівають, фільтрують і згущують до кристалізації.
Кальцію лактат – білі зерна або білий дрібний порошок без запаху. На повітрі повільно втрачає кристалізаційну воду. Розчинний в 20 ч. води, слабко – в спирті, не розчиняється в ефірі. При температурі 1200С стає безводним.
З розчину препарату розчин оксалату амонію осаджує оксалат кальцію:
(СН3СНОНСОО)2Са + (NH4)2C2O4 = (COO)2Ca↓ + 2CH3CHOHCOONH4
При оксидації може також утворюватися оцтова кислота.
Кальцію лактонат застосовують у тих випадках, що і кальцію хлорид. Приймають по 0,5 – 1 г орально 2-3 рази в день.
5. Кальцію глюконат добувають нейтралізацією глюконової кислоти оксидом кальцію. Глюконову кислоту добувають оксидацією глюкози хлором або бромом, а також біохімічним методом. Найкраще проводити оксидацію електрохімічним методом при наявності броміду кальцію та карбонату кальцію. При електролізі розчину броміду кальцію на аноді виділяється вільний бром, який оксидує глюкозу до глюконової кислоти, а остання нейтралізується карбонатом кальцію.