Очистка газових викидів і стоків

Вміст SO2в димових газах не перебілішує 0,02%. Ця величина є порогом ефективності існуючих технологій сіркоочистки. Тому основним напрямком вирішення данної екологічної проблеми є попередня очистка сировини від сірки, тобто усунення причини , а не боротьба з наслідками. Теж саме стосується і сірководня.

Стічні води, що їх скидають у прісноводні басейни складають 98% від загального споживання простої води на Україні 80млрд.м3.

Питома витрата свіжої води на НПЗ складає 0,5 м3 на 1т перероблюванної нафти при палівному варіанті переробки. Питома витрата оборотної води складає 13 м3/т.

Основний шлях зменшення забруднення довкілля-удосконалена існуючих та впровадження нових технологій очистки та доочистки води.

Серед сточних вод найбільші по кількості солоні стоки після електрознесолюючих установах, примірний склад стоків ЕЛЗУ (в мг/л):феноли 10-20, нафтопродукти 1*103-10*103, мінералізація 30*103-40*103, зважені речовини 300-800. ліквідація скиду солоних стоків є важливою задачою. На Україні організована їх переробка на Лисичанському і Кременчуцькому НПЗ методи термічного знешкодження.

Нафтошлам утворюється в об’ємі до 0,15% від нафти-це самий багатотанажний видхід. На сьогодні їх кількість на НПЗ України складає понад 0,5млн.т. Питанню переробки шламів вділяють багато досліджень та розробок. Відомі різні методи їх переробки-розділення на центрифугах чи окремою переробкою його частин-верхнього, середнього та нижнього шарів (використовують у виробництвах керамікі, цегли, цементу, тощо).Забруднення грунту відбувається при розливі нафти та натопродуктів на теріторії.

Технологічні засоби очистки викидів

Останній метод очистки газів-термічне знешкодження. Для цього використовують допельні системи, камерні топки та циклонні апарати. Крім того в складі установок використовують абсорбційну, каталітичну та інші методи очистки. При очистці маломінералізованих рідких атомів використовують комбінаційнії різноманітних методів-механічних,фізико-хімічних, біологічних. Вибір комбінації залежить від кількості та якості стічних вод та від санітарних вимог регіону. На захист гідросфери йде до 75% витрат на захіст довкілля.

Солоні стоки після знесоленя нафти очищають на Кременчуцькому НПЗ на адіабатній випарній станції під тиском. Недолік цього процесу-високі температури. Установка Лисичанського НПЗ включає отробку стоків содою та оксидом Са, шостикорпусну вакуумну станцію та вузел одержання сухої солі. На інших НПЗ солоні сиоки розбавляють і направляють на діючі очисткі споруди підприємства.

Нафтошлами використовують в різних виробництвах, але більшу частину вивозять на свалки.

На нафтошлами розроблені теннічні умови, як на товарний продукт , щоб ініціювати його використовування та переробку.

За забруднення навколишнього середовища встановлені нормативніплати:

-за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

за скиди забруднюючих речовин у поверхкові води, а також підземні горизонти, у тому разі, за скиди через систему комунальної каналізації

-за розміщення відходів у навколишньому середовищі.

По даним 1990-1991 р на рік на ОНПЗ (потужність 3,84млн.т/рік)плата за скиди в атмосферу 1865тис.крб., плата за скиди у воду 1900 тис.крб., плата за розміщення відходів 42,64 тис.крб., усього 3811,9тис.крб., тобто 0,99крб/тн.

Переробка попутних нафтових жирних газів

В схемах перегонки нафти вторинної перегонки бензинової фракції на інших установках відгоняють головну фракцію НК-65С, яка вміщує (у середньому ) СН4-6%, С2-5,4%, С3-19,7%, С4-66%, С5-1,4%, крім того, компоненти бензину С5-С6. подібні газові фракції С1-С4 відділяються в бензинових газосепараторах. Такі фракції скраплюють під тиском 1-3МПа, але значна їх кількість залишається у вигляді газу, який називають жирним газом. Він вміщує С1- 12%, С2 –10%, С3-25%, С4-52%. Це основні компоненти, крім них жирний газ вміщує вуглеводні С5-С6 (в меншій кількості).