Вода - найбільше багатство у світі

Тут ми залишимо осторонь промислові й сільськогосподарські потреби і по¬вернемося до того, що споживає людина. Вимоги до води досить жорсткі. За¬кон говорить так: «Питна вода повинна бути безпечною в епідемічному й ра¬діаційному відношенні, нешкідливою за хімічним складом і мати .сприятливі органолептичні властивості». Органолептичні властивості — це колір, смак, запах, непрозорість. Зрозуміло, природна вода (за рідкісними винятками} цим вимогам не відповідає. Тому фахівці витрачають величезні зусилля, щоб зро¬бити її питною.

Як правило, природна вода містить розчинені речовини, колоїдні частинки, завислі речовини й мікроорганізми.

Розчинені речовини

У воді розчинені гази (С02, 02, H2S, CH4), вміст яких залежить в основному від температури, парціального тиску й складу води. У природній воді завжди є неорганічні солі: гідрокарбонати, хлориди й сульфати лужноземельних металів (Са, Mg, Mn, Fe) і лужних металів (Na, K). Іони кальцію й магнію визначають таку якість, як твердість води. При цьому їхні гідрокарбонати створюють тимча¬сову твердість, яку можна видалити кип'ятінням, а сульфати, нітрати й хлориди відповідають за постійну твердість. З промисловими стоками у воду можуть по¬трапляти також важкі метали. Неорганічні солі (в основному Феруму й Манга¬ну) формують смак і колір води. На смак і колір впливають також органічні сполуки: грунтові й торф'яні гумусові речовини (гумінові й ульмінові кислоти, фульвокислоти та їхні солі). Природні води містять також інші продукти життє¬діяльності й розкладання живих організмів: рослин (галова кислота, танін, фено¬ли) і тварин. Але, звичайно, найбільш небезпечні органічні сполуки потрапля¬ють у воду з промислових підприємств.

Колоїдні частинки

Колоїдні частинки — це дрібний бруд (менше 0,1 мкм): частинки глини, сполуки Силіцію, Алюмінію й Феруму, і знову ж таки — продукти життєдіяльності й розкладання рослин і тварин. До поверхні колоїдних частинок при¬кріплюються іони розчинених речовин, після чого вони отримують електрич¬ний заряд. Заряджені частинки вже не злипаються в більші й не осідають, а існують невизначено довго у вигляді стійких, так званих колоїдних розчинів.

Завислі речовини

Завислі частинки, що забруднюють воду, набагато більші, ніж колоїдні (більше за 1—5 мкм). Ці частинки можуть бути мінерального й органічного походження: пісок, глина, мулисті речовини. На відміну від колоїдних частинок, їх можна відфільтрувати за допомогою паперового фільтра.

Живі організми

У природній воді живе безліч мікро- і макроорганізмів: віруси, бактерії, во¬дорості, планктон та ін. Саме вони визначають епідемічну безпеку (або небез¬пеку) води.

На жаль, найчастіше воду беруть із відкритих водойм або поверхневих вод, які брудніші, ніж підземні. Найважливіші фактори при виборі місця очищення води — це якість вихідної води і, звичайно ж, економічні можливості. .В Україні, як, і в усьому світі, з усіх вимог до якості води на першому місці стоїть епідемічна безпека. Фахівці вважають, що заради цього можна навіть до¬датково забруднювати воду хімічними речовинами. Органолептичні характери¬стики офіційно на останньому місці, проте більшість стадій водоочищення спря¬мована саме на поліпшення її вигляду, смаку й запаху, адже саме за ними людина судить про якість питної води. Хоча потрібно пам'ятати, що навіть прозора вода без сторонніх присмаків і запахів може містити діоксини, важкі метали й арома¬тичні вуглеводні.

Загалом майже половина населення України користувалася й користується питною водою, яка не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

ОЧИЩЕННЯ ВОДИ

Основні стадії очищення води — це освітлення й знебарвлення, а потім знезаражування. На перших двох стадіях із води забирають завислі й колоїдні частинки. Але якщо перших легко позбутися, відстоявши й відфільтрувавши воду, то колоїдні частинки не піддаються укрупненню, після якого їх було б легко осадити. Відомо досить багато способів руйнування стійких колоїдних розчинів: перемішування і нагрівання, ультрафіолетове та іонізуюче опромі¬нення, ультразвук, вплив на частинки електричним і магнітним полем. Однак на практиці заряд частинок знімають за допомогою електролітів (їх називають коагулянтами).