Особливості зміни хімічного складу підземних вод в умовах господарської діяльності

В зв’язку з забрудненням поверхневих вод єдиним джерелом водопостачання міських агломерацій є підземні води верхньокрейдового водоносного горизонту. Їх охорона від забруднення актуальна як в гідрогеологічному, так і в народногосподарському планах. Якість підземних вод характеризується комплексом органолептичних, біологічних і хімічних показників.

Характеристика якості води проводиться за найбільш поширеними забруднюючими речовинами: хлоридами, сульфатами, нітратами, важкими металами. Ці показники поряд з мінералізацією, окислюваністю, жорсткістю і вмістом специфічних органічних забруднювачів, використовуються для порівняльної оцінки забрудненості підземних вод в різних водопунктах. В процесі робіт відбирались проби з свердловин спецводокористування промислових підприємств і колодязів у сільських населених пунктах.

Важливим показником середовища водної міграції хімічних компонентів є лужно-кислотні умови. Води водоносного горизонту верхньокрейдових і девонських відкладів характеризуються нейтральною і слаболужною реакцією (pH=7,3-8,5) по всій території, окислюваність становить 0,3-2,5 мг/дм3, що не перевищує ГДК для джерел водопостачання 2 класу [1, 3].

Бактеріологічний стан підземних вод в цілому задовільний, в поодиноких випадках колі-індекс перевищує допустимий рівень.

Антропогенне навантаження на грунтові і поверхневі води в останні десятиріччя різко зросло, особливо з кінця 60-х – початку 70-х років. Це пов’язано з активним розвитком осушувальної меліорації та розширенням площ орних земель.

Хімічний склад грунтових вод і до початку осушувальної меліорації відрізнявся великою різноманітністю, проте зі значним переважанням гідрокарбонатного і кальцієвого іонів. найбільш поширеними типами вод є: гідрокарбонатно-хлоридні кальцієво-магнієві або натрієво-кальцієві. Значно рідше зустрічаються гідрокарбонатно-сульфатні натрієво-кальцієві. Всього виділено 16 типів вод. Строкатість катіонно-аніонного складу зростає з півночі на південь

Розподіл сполук азоту в грунтових водах до початку активних осушувальних меліорацій мав певну закономірність. Так, їх вміст в грунтових водах Західного Полісся досягав 3-20 мг/л [2].

Активний розвиток гідромеліорації з кінця 60-х – початку 70-х років значною мірою вплинув на формування хімічного складу та мінералізації грунтових вод. Під час пониження їх рівнів внаслідок осушення сформувалась нова зона аерації та відбулась активна мінералізація органічних решток; кисень проник на більшу глибину; порушилася карбонатно-кальцієва рівновага; склалась інша фізико-хімічна обстановка, яка й визначає нині трансформацію хімічного складу підгрунтових вод (табл. 1).

Аналіз даних з 1980 року, коли здійснювалось широкомасштабне освоєння гідроморфних земель, свідчить, що грунтовим водам різної мінералізації властива широтна зональність. мінералізація змінювалась від 0,1 до 1,0 г/л.

Тепер на більшій частині осушених територій уже закінчилось формування зони аерації і режиму рівнів грунтових вод. У зоні аерації встановилась сучасна фізико-хімічна обстановка водного і повітряного середовища. В окремих регіонах виявлено підвищені дози азотних сполук (більше ГДК). Подібна картина спостерігається і з відносно рухомими (Fe2+, Fe3+) формами заліза.

Таблиця 1. Хімічний склад дренажних вод (1990 – 2000 рр.) Західного Полісся

Грунт та умови використанняУгіддяПеріод спосте-

реженьХімічний склад грунтово-дренажних вод, мг/дм3

Орган. речов.Ca2+Mg2+Na++K+NO3NH4Fe3+SO42-Cl–

1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12.

ЗАХІДНЕ ПОЛІССЯ