А.Нобель. Лауреати нобелівських премій по хімії
Присудження Нобелівських премій доручено Королівській академії наук у Стокгольмі (по фізиці, хімії, економіці); Королівському Каролінському медико-хірургічному інституту в Стокгольмі (по фізіології і медицині) і Шведської академії в Стокгольмі (по літературі); Нобелівський комітет парламенту Норвегії присуджує Нобелівські премії миру.
Премія присуджується 10 грудня в стокгольмському концертному залі, але лауреати з'їжджаються вже за тиждень до цього, щоб брати участь у читанні нобелівських доповідей, зустрічах з колегами зі Шведської академії, але головним чином - для репетицій урочистої церемонії. За короля на репетиціях звичайно виступає директор Нобелівського фонду.
2. Нобелівські премії по хімії
Сванте АРРЕНІУС. Нобелівська премія по хімії, 1903 р.Сванте Арреніусу присуджена премія як факт визнання особливого значення його теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії. Теорія іонів Арреніуса заклала основу електрохімії, дозволивши застосовувати до неї математичний підхід. Арреніус завершив колосальне узагальнення, за яке перша Нобелівська премія по хімії була присуджена Вант-Гоффу.
Адольф фон БАЙЄР. Нобелівська премія по хімії, 1905 р.
Адольф фон Байєр нагороджений премією за заслуги в розвитку органічної хімії і хімічної промисловості завдяки роботам по органічних барвниках і гідроароматичних з'єднаннях. Байєр синтезував синій барвник індиго, зробивши, таким чином, можливим його промислове виробництво.
Френсіс АСТОН. Нобелівська премія по хімії, 1922 р.
Премія була присуджена Френсісу Вільямові Астону за зроблене ним за допомогою ним же винайденого мас-спектрографа відкриття ізотопів великого числа нерадіоактивних елементів і за формулювання правила цілих чисел. Завдяки зробленому Астоном відкриттю загадка, понад сто років яка замаймала розуми хіміків, нарешті розгадана і тисячоріччями людство припущення, що хвилювало, підтвердилося.
Фрідріх БЕРГІУС. Нобелівська премія по хімії, 1931 р.
Фрідріх Бергіус одержав премію за заслуги по введенню і розвитку методів високого тиску в хімії, що являє собою епохальну подію в області хімічної технології. Розроблені Бергиусом гідрогенізація вугілля і перетворення целюлози забезпечили Німеччину в період другої світової війни життєво важливими ресурсами.
Карл БОШ. Нобелівська премія по хімії, 1931 р.
За заслуги по введенню і розвитку методів високого тиску в хімії Карл Бош визнаний гідним премії. Синтез аміаку запобіг ріст недостачі добрив в усьому світі, забезпечивши заміну запасів чилійської натрієвої, що скорочуються, селітри, сприяв виробництву метанолу, сечовини й інших хімічних речовин.
Курт АЛЬДЕР. Нобелівська премія по хімії, 1950 р.
Курт Альдер визнаний гідним премії за відкриття і розвиток діенового синтезу. У результаті відкриття селективного стерического властивості діенового синтезу стало можливим одержувати речовини із суміші і розділяти їх у суміші. Діеновий синтез прояснив хімічний склад складних продуктів природного походження, таких як: терпени, ергостерин і вітамін D.
Дерек БАРТОН. Нобелівська премія по хімії, 1969 р.
За внесок у розвиток конформаційної концепції і її застосування в хімії Дерек Бартон одержав премію. Розробив метод ініціювання хімічних реакцій за допомогою світла, що одержав популярність як процес Бартона. Цей процес привів до синтезу альдостерону – гормону, що сприяє регулюванню змісту натрію і калію в бруньках.