Загальна характеристика ефірів

Ефір медичний.

Aether pro narcosi

Ефір для наркозу (відрізняються ступенем чистоти)

Одержання: дегідратація спирту в присутності H2SO4 k

Сірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи діетиловий ефір.

Реакцію проводять в спеціальних апаратах – ефірізаторах.

Після очистки від домішок і сумки, проводять перегонку і відгон збирають при t=340-350C.

Властивості: б/б, прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з своєрідним запахом, пекуча на смак.

Розчинна в 12 ч. води, змішується в усіх співвідношеннях з органічними розчинниками.

Суміш парів з О2 і закисим азоту легко вибухає.

Ідентифікація.

Домішки (в процесі виробництва і при зберіганні) можна поділити на 4 групи:

1.Ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт) – запах.

2.Альдегіди (оцтовий) – визначають межу кислотності.

3.Кислоти (оцтова, сірчана, серниста) – визначають межу кислотності.

4.Пероксиди – найнебезпечніша домішка – вибузонебезпечна – з р-ном КІ, який окислюється до І2 і забарвлює ефір в жовтий колір.

Щоб звільнитися від домішки пероксидів до препарату додають FeSO4. Іде відновлення пероксиду і окислення Fe2+ до Fe3+.

При проведенні аналізу перш за все виявляють наявність пероксидів. Поблизу не повинно бути вогню! Слід памятати про вогне- і вибухонебезпечність.

Зберігання: сп. Б. В добре закупорених склянках оранжевого скла в захищеному від світла місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють корковими пробками (гумові розбухають від парів ефіру, а скляні не дають герметичності) і заливають цинк – желатиновою масою.

Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого скла в умовах, що виключають дію О2 і не допускати утворення пероксидних сполук.

Закупорюють корковим корком, під який підкладають цинкову фольгу (відновлює пероксиди і альдегіди) а поверх заливають спеціальною масою.

Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ – Х.

Застосування.