Розчинники, їх характеристика

Етиловий спирт. (Spiritus aethyticis, Spiritus vini). Офіцинальними є розчини етилового спирту 95%, 90%, 70%, 40%. Етиловий спирт одержується в результаті бродіння крохмаловмісної сировини, головним чином картоплі і зерна. Після очищення від різноманітних домішок і зміцнення шляхом застосування спеціальної технології (ректифікація) одержують спирт потрібної концентрації. Чистий етиловий спирт – це легко рухлива прозора рідина з характерним спиртовим запахом і пекучим смаком. Він леткий, легко загоряється. Етиловий спирт є гарним розчинником для великої групи лікарських речовин – ефірних олій, органічних кислот, смол, йоду і легко зміщується з другими розчинниками – водою, гліцерином. діетиловим ефіром, хлороформом. При змішуванні спирту з водою спостерігається розігрівання суміші і зменшенні її об’єму в порівнянні з сумою об’ємів, що складають суміш (явище контракції).

Як розчинник етиловий спирт має широке застосування в фармацевтичній технології, в основному для виготовлення розчинів для зовнішнього і внутрішнього використання, а в багатьох випадках для приготування ін’єкційних ліків. В зв’язку з значною залежністю розчинної здатності етилового спирту від його концентрації – процентного вмісту абсолютного безводного) спирту в спиртовому розчині – при використанні водно-спиртових розчинів необхідно мати його концентрацію (в аптечній практиці застосовують тільки розчини спирту, головним чином води; в заводських умовах більш ширше використовують абсолютний, безводний етиловий спирт. Концентрація спиртового розчину звикло виражається в процентах по масі, що показують вміст безводного спирту (в грамах) в 100 г спиртового розчину, або в процентах по об’єму, що показують вміст абсолютного спирту (в міліметрах) в 100 мм спиртового розчину. Перевод процентів має місце в практичній діяльності фармацевтів, здійснюється по спеціальних формулах.

У фізіологічному відношенні спирт є далеко не індиферентною допоміжною речовиною, що слід мати на увазі при його використанні.

Спиртові розчини, починають із 15-20%, мають бактеріостатичні і бактерицидні властивості, що дозволяє застосовувати їх з метою дезинфекції аптечної посуди, хірургічних інструментів, рук. В фармакологічному відношенні спирт є представником групи речовин наркотичної дії.

Розчин етилового спирту будь-якої концентрації зберігають в добре закупорених скляних пляшках (для попередження випаровування). в прохолодному місці, далеко від вогню.

Ефір медичний – (Aethes medicinalis) – це безбарвна, легко рухлива летка рідина з своєрідним запахом і смаком. Добре змішується з спиртом, жирними та ефірними маслами, використання ефіру як розчинника вимагає підтримувати ряд попереджень внаслідок того, що цей препарат легко загоряється, а його пари вибухонебезпечні. В фармацевтичній практиці застосовують тільки ефір, що задовольняє вимоги ГФХ у відношенні чистоти, забарвлення. Як допоміжна речовина ефір використовують в різних фармацевтичних процесах – при розчиненні, для полегшеного подрібнення твердих лікарських речовин, а також при виготовленні лікарських форм, головним чином для внутрішнього та зовнішнього застосування. Зберігають ефір в склянках оранжевого кольору, прохолодному, захищеному від світла і відкритого для полум’я місця.

Гліцерин. (Glycerinum). В медичній практиці звикло використовується гліцерин, що містить 12-16% води. Це прозора, безбарвна, без запаху в’язка рідина з солодкуватим смаком. Володіє вираженою розчинною здатністю по відношенню до значної кількості лікарських речовин. В гліцерині добре розчинні – танін, атропіна сульфат, калія йодид, гексаметилентетрамін, анестезин, борна кислота, ацетилсаліцилова кислота, натрія гідрокарбонат, цинка сульфат і інші. Гліцерин нерозчинний у жирних маслах, практично нерозчинний в ефірі, але змішується в усіх співвідношеннях з водою і етиловим спиртом. Препарат дуже гігроскопічний. Звикло розчинення лікарських речовин у гліцерині проводять на водяній бані (40-50оС). Гліцерин зберігають в широкогорлих щільно закритих штангласах.

Використана література:

Українська енциклопедія – 2,12, 13 томи

Біологія людини – М.Н.Шабатура, Н.Ю. Матяш, В.О.Мотузний – 1997 р.

Хімія – А.В.Домбровський, Н.І.Лукашова, С.М. Лукашов – 1998 р.

Технологія ліків – І.С. Аж