МЕНДЄЛЄЄВ Д.С

Менделєєв досліджував (1854-1856 р.) явища ізоморфізму, що розкривають відносини між кристалічною формою і хімічним складом сполук, а також залежність властивостей елементів від величини їхніх атомних обсягів.

Відкрив (1860 р.) "температуру абсолютного кипіння рідин", чи іншими словами – критичну температуру.

Менделєєв є автором першого російського підручника "Органічна хімія" (1861 р.).

Працюючи над працею "Основи хімії", відкрив (лютий 1869 р.) один з фундаментальних законів природи - Періодичний закон хімічних елементів. Розвив (1869-1871 р.) ідеї періодичності, увів поняття про місце елемента в Періодичній системі як сукупності його властивостей у зіставленні з властивостями інших елементів.

На цій основі виправив значення атомних мас багатьох елементів (берилію, індію, урану й ін.).

Пророчив (1870 р.) існування, обчислив атомні маси й описав властивості трьох ще не відкритих елементів - "екаалюмінію" (відкритий у 1875 р. і названий галієм), "екабору" (відкритий у 1879 р. і названий скандієм) і "екасіліцію" (відкритий у 1885 р. і названий германієм).

Потім пророчив існування ще восьми елементів, у тому числі "двателура" - полонію (відкритий у 1898 р.), "екаіода" - астату (відкритий у 1942-1943 р.), "двомарганця" - технецію (відкритий у 1937 р.), "екацезію" - Франція (відкрита в 1939 р.).

У 1900 р. Менделєєв і У. Рамзай прийшли до висновку про необхідність включення в Періодичну систему елементів особливих, нульової групи шляхетних газів.

Крім необхідності виправлення, що виявилася, атомних мас елементів, уточнення формул оксидів і валентності елементів у сполуках, Періодичний закон направив подальші роботи хіміків і фізиків на вивчення будови атомів, установлення причин періодичності і фізичного змісту закону.

Менделєєв систематично займався вивченням розчинів і ізоморфних сумішей.

Сконструював (1859 р.) пікнометр - прилад для визначення щільності рідини.

Створив (1865-1887 р.) гідратну теорію розчинів. Розвив ідеї про існування сполук перемінної сполуки.

Досліджуючи гази, Менделєєв знайшов (1874 р.) загальне рівняння стану ідеального газу, що включає як частковість залежність стану газу від температури, виявлений (1834 р.) фізиком Б. П. Е. Клапейроном (рівняння Клапейрона-Менделєєва).

Саме Дмитро Іванович Менделєєв висунув (1877 р.) гіпотезу походження нафти з карбідів важких металів; запропонував принцип дробової перегонки при переробці нафти.

Висунув (1880 р.) ідею підземної газифікації вугіль. Займався питаннями хімізації сільського господарства. Разом з І. М. Чельцовим брав участь (1890-1892 р.) у розробці бездимного пороху.Д.І. Менделєєв – видатний хімік зі світовим ім’ям. Він залишив більше 500 друкованих праць, серед яких класичні «Основи хімії» (ч. 1-2, 1869-71, 13 видання., 1947) — перший стрункий виклад неорганічної хімії.

Автор фундаментальних досліджень по хімії, хімічній технології, фізиці, метрології, повітроплаванню, метеорології, сільському господарству, економіці, народній освіті й ін., тісно зв'язаних з потребами розвитку продуктивних сил Росії. Заклав основи теорії розчинів, запропонував промисловий спосіб фракційного поділу нафти, винайшов вид бездимного пороху, пропагував використання мінеральних добрив, зрошення посушливих земель. Дмитро Іванович Менделєєв - один з ініціаторів створення Російського хімічного товариства (1868).

Література