Дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею май¬на, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська забор¬гованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичай¬но така сума визначається на дату балансу. Оскі¬льки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають та¬кож проміжну (квартальну) звітність, то суму дебі¬торської заборгованості підприємства слід визна¬чати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська за¬боргованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Зви¬чайно економічна вигода від дебіторської заборго¬ваності виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відпо¬відно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її по¬гашення боржником. Якщо такої ймовірності не¬має, суму дебіторської заборгованості слід списа¬ти.

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Класифікація

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П{С)БО 2 "Баланс" дається визначення опе¬раційного циклу - це проміжок часу між придбан¬ням запасів для здійснення діяльності й отриман¬ням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормально¬го операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення опера¬ційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не дов¬гостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість - це в ос¬новному заборгованість, не пов'язана з операцій¬ною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (коротко¬строкова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде пога¬шена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансо¬вої оренди, працівників за наданими їм позиками], але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітно¬го періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довго¬строкову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості |залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову забор¬гованість слід відобразити на дату балансу як поточну.