Економічна сутність податків та їхнє призначення

Якщо розглянути основні принципи оподаткування прибутку, то, звичайно, в окремих країнах є відмінності, але спільним є те, що податок сплачується за результатами фінансового року відповідно до поданої декларації. Прибуток визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами.

Валові доходи є зведеним показником. Вони включають доходи від реалізації товарів І послуг, фінансових операцій, одержані рентні платежі та роялті, доходи, одержані за рахунок приросту капіталу (від реалізації цінних паперів), інші доходи.

До валових витрат відносять заробітну плату робітників і службовців, витрати на ремонт обладнання та будівель, витра¬ти на придбання сировини, комплектуючих деталей, електро¬енергії та інше, витрати на науково-дослідні роботи, сплачені рентні платежі та роялті, проценти за кредит, внески до різних фондів, включно з добровільними внесками, виплати до пенсійного та фонду соціального страхування, амортизацій¬ні відрахування, інші витрати.

У багатьох країнах порядок визначення валових доходів і валових витрат використовується як стимуляційний і регуляцій¬ний фактор. Так, у США до числа валових витрат включають¬ся спеціальні витрата, до яких належать суми одержаних диві¬дендів та Інші. У Швеції з валового доходу вираховуються пенсії колишнім робітникам, премії страховим компаніям за пенсії робітникам підприємства, відрахування у фонди трудя¬щих. У більшості країн із валового доходу вираховуються подат¬ки., сплачені органам місцевого самоврядування, оплата послуг юристів, економістів радників, які запрошуються, внески добродійним товариствам, пожертвування закладам освіти, лікарням, будинкам інвалідів та престарілих, церковним пара¬фіям, науково-дослідним установам, університетам тощо.

Нині чинний порядок оподаткування прибутку під¬приємств дає значні підстави для застосування стимуляційних функцій податку на всіх етапах податкового процесу. Най¬активніше ці можливості використовуються при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Із прибутку підприємства перед оподаткуванням вирахо¬вуються штрафи, грошові компенсації засновникам, витрати на проїзд власників фірм, суми, пов'язані з амортизаційними пільгами тощо. У деяких випадках прибуток для оподаткування може збільшуватися. Так, у Великобританії до оподатковувано¬го прибутку додаються витрати з утримання штатів компаній або закордонних клієнтів.

У багатьох країнах податок сплачується за єдиною ставкою, але є приклади, коли прибуток поділяється на дві частини. Од¬на з них - це прибуток, що розподіляється серед засновників, інша - це прибуток, що не розподіляється. За заниженою ставкою оподатковується прибуток, що розподіляється. Впро¬вадження нарізного оподаткування прибутку, на думку законо¬давців, усуває подвійне оподаткування. Так, у ФРН нерозподільний прибуток оподатковується за ставкою 55 відсотків, а прибуток, що розподіляється, - за ставкою ЗО відсотків. Та¬кий підхід стимулює до збільшення доходів акціонерів.

Досить широкого застосування набула амортизаційна пільга, тобто надання права прискореної амортизації. Амор¬тизаційні пільги стали важливим засобом державного регулю¬вання науково-технічного прогресу, впровадження нових тех¬нологій, оновлення основного капіталу. Надаючи права прискореної амортизації за тими чи іншими видами основних фондів, держава тимчасово втрачає доходи, проте у підприєм¬ства накопичуються ресурси для модернізації та технічного переоснащення виробництва, що в кінцевому підсумку забез¬печує його розширення, збільшення прибутків і, відповідно, доходів бюджету.

У деяких країнах, насамперед у ФРН, набула поширення практика звільнення від оподаткування прибутку, який відра¬ховується до резервних фондів. Законом про акціонерні това¬риства у ФРН правлінням на власний розсуд дозволяється формувати резервні фонди для покриття непередбачуваних витрат і збитків, фінансових зобов'язань. Прибуток, що спря¬мовується до резервних фондів, звільняється від оподаткуван¬ня. Як стверджують спеціалісти, висока конкурентоспромож¬ність корпорацій ФРН на світових ринках пояснюється значними пільгами і, зокрема, формуванням резервних неопо¬датковуваних фондів.Слід звернути увагу на такий стимуляційний фактор, як по¬даткові кредити. Суть їх полягає в тому, що корпорації, які сплачують податок на прибуток, мають право залишати в своєму розпорядженні частину податку та використовувати його на фінансування певних економічних і соціальних завдань, визначених законодавством, тобто податкові кредити набувають цільового характеру. Як правило, податкові кредити мають ін¬вестиційні спрямування, а також стимулювання зайнятості.

Характерним є той факт, що в більшості країн ставка, по¬датку на прибуток корпорацій диференціюється залежно від галузі економіки (легка промисловість, машинобудування, хімічна промисловість).