Місце управлінського обліку в системі облікової інформації

Дані управлінського обліку, як було зазначено (відмічено) раніше, не призначені для широкої громадськості і часто наближені (приблизні). Тому за рішення, котрі адміністрацією були визнані неправильними, несе відповідальність менеджер.

Слід відмітити, що дисциплінарна відповідальність застосовується до менеджерів за певні вчинки, але не за якісь дані управлінського обліку.

Таким чином, недивлячись на відмінності між фінансовим і управлінським обліком існує подібність (схожість), котра проявляється через елементи методу, об'єкти обліку і єдинство (єдність) вихідної інофрмації.

Розбіжності між внутрішньогосподарським (в) та фінансовим (ф) бухгалтерським обліком за Сопком В. стосуються таких характеристик:

користувачі: зовнішні (ф), внутрішні(в);

обов'язковість ведення: обов'язковий (ф), необов'язковий (в);

звітність: повна фінансова звітність (ф), короткотермінова сегментна звітність (в);

залежність від внутрішньої побудови діяльності: незалежить (ф), залежить (в);

свобода вибору ведення обліку: суворо відповідно до законодавства (ф), вільний вибір (в);

відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ф), акцентування на майбутнє (в);

критерій точності: абсолютна точність (ф), можливі відхилення (в);

базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ф), облік за центрами відповідальності (в).

Визначення спільностей та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим та внутрішньогосподарським обліком дає змогу константувати: попри єдність принципів побудови та документування внутрішньогосподарський облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індивідуальність настільки жорстока що, наприклад, на двох підприємствах, які випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського обліку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібозаводи, перший має дежеву (перервну) технологію тістоприготування, а другий устаткування з безперервного тістоприготування. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий.

Це вимагає визначити чинники побудови внутрішньогосподарського обіку затрат та доходів (див.пит. 1.5, 1.6).

Досвід роботи західних країн з ринковою економікою (США, ФРН, Франція, Японія та ін.) показує, що розмежування бухгалтерії на дві частини - фінансову і управлінську, сприяло підвищенню рівня економічної роботи фірм і досягненню основної мети - зростання прибутків і , відповідно, зменшення затрат, що дає їм змогу виживати в жорстокій конкурентній боротьбі.

Суттєвим недоліком вітчизняної системи бухгалтерського обліку є те, що вона не задовольняє потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Ринковій системі управління затратами і результатом має відповідати певна система обліку, яка включала б два рівні обліку затрат і результатів, а саме: фінансовий облік затрат і результатів та управлінський облік затрат і результатів. На першому рівні розв'язуються завдання, які забезпечують взаємовідносини підприємства із зовнішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів у цілому по підприємству. На другому рівні розв'язуються завдання, що забезпечують взаємовідносини підприємства з внутрішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів по центрах відповідальності, видах діяльності, видах продукції тощо. Вирішення наведеної сукупності завдань є можливим лише за наявності сформованих двох взаємозв'язаних структур - фінансової і управлінської бухгалтерії. Взаємозв'язок управлінського і фінансового обліку можна подати у вигляді схеми (див.мал.2.8.).