Облік прибутку і його використання

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням норма¬тивів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

* відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне сі раху¬вання, соціальне страхування, фонд ліквідації наслідків Чорнобиль¬ської катастрофи);

* амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

* витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон¬дів;

* інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд на фінансування автомобільних доріг, деякі позабюджетні фонди фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт).

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управ¬ління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її випла¬ти; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 тра¬вня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується кате¬горія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базу¬ється на обчисленні валового доходу і його наступному коригуван¬ні. Однак з цього не слід робити висновку про скасування собівар¬тості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголоси¬ти деякі економісти після прийняття названого Закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий ре¬зультат виробничо-господарської діяльності підприємства. У наказі Мінфіну України від 17 листопада 1997 року № 247 щодо складання річного бухгалтерського балансу підприємства за 1997 рік є чіткі вка¬зівки про необхідність керуватися Типовими положеннями з плану¬вання, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Скорочення витрат па виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості с важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання чис¬ленних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробниц¬тво і реалізацію продукції. Для цього необхідно: знати повний пере¬лік вказаних витрат, що дасться в Типових положеннях, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отри¬мали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодав¬чих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Методи розрахунку прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Пла¬нування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господа¬рювання необхідне для складання поточних і перспективних фінан¬сових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, по¬слуг) мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.Так, у виробничій сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначається прибуток від надання по¬слуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестицій¬ними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, еко¬номічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре¬мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для роз¬рахунку необхідні такі вихідні дані.