Облік розрахунків по соціальному і пенсійному страхуванню

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на соціальне страхування визначається за ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Для фізичний осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників або які працюють на умовах трудової угоди, а також для адвокатів і приватних нотаріусів ставка збору на соціальне страхування встановлена у розмірі 1% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), визначеного згідно з законодавством України (тобто від суми чистого доходу, визначеного як різниця між валовим доходом - виручкою у грошовій і натуральній формі - і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу).

В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:Д-т рах. 23 «Виробництво», 9! «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці)

К-т рах. 652 «За соціальним страхуванням».

Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98 № 571 нараховується виходячи Із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу). У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:

працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;

працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93;

працівникам, віднесеним до 1 -4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

одному із батьків або особі, яка їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до Й років;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);

працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;

по вагітності і пологах;

донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих двох місяцях працівник не працював і не мав заробітку, то беруть заробіток ще за два попередніх місяці. Якщо у цих чотирьох місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, рстановленого працівникові в трудовому договорі.

При роботі працівника за звичайним графіком (тобто 8-годинний робочий день) визначають, як правило, середньоденний заробіток. Якщо графік роботи має свої особливості (наприклад, змінний, вахтовий, добовий, неповний робочий день тощо), то розраховують середньо годинний заробіток. Середньоденний (середньо годинний) заробіток визначають діленням суми заробітку за останні два календарних місяці на кількість робочих днів (годин) у цьому періоді. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденного (середньогодинного) заробітку на кількість днів (годин) непрацездатності.