Помилки і процеси обману
Прикладами відхилення від норми можуть служити: нестача то¬варно-матеріальних цінностей і коштів, навмисне нарощування об¬сягів реалізації продукції, особливо в період, близький до дати скла¬дання балансу, з метою збільшення сум прибутку. Як правило, ауди¬тору важче виявити відхилення від норми, ніж помилки. Це пояс¬нюється тим, що відхилення від норми виникають з причин навмис¬ної підробки, обману. Тому відповідальності аудитора за виявлення відхилень від норм приділено особливу увагу.
До відхилень від норм можна віднести навмисні пропуски обліко¬вих записів про господарські операції, перекручення підсумкових даних тощо. Наприклад, у відомості на виплату заробітної плати списано загальну суму в одному розмірі, а при підрахунку сум за особовими рахунками працівників фірми одержано меншу суму. Різниця в сумі привласнена бухгалтером. Аудитору складно вияви¬ти підробку в документах, бо адміністрація фірми робить усе можли¬ве, щоб приховати такі зловживання.
На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Трапляються випадки, коли ке¬рівник фірми вдається до виконання незаконних рішень, а потім справляє відповідний вплив на виробничі й бухгалтерські підрозді¬ли. Такий керівник, очевидно, уже набрався "гіркого досвіду" діяль¬ності в компаніях, що збанкрутували. Тому, враховуючи такі обста¬вини, аудитор доходить висновку, що ймовірність спроб подібних зловживань адміністрації досить велика. До подібних ситуацій ауди¬тору слід поставитися з особливою увагою для того, щоб викрити факти суттєвих зловживань адміністрації.Стандартами передбачено, що аудитор не завжди може гарантува¬ти виявлення всіх незаконних дій, бо іноді в нього забракне спеціальних знань, щоб докладно розібратися у справах. Крім того, незаконні дії найчастіше непрямо стосуються фінансової звітності, тому непрагма-тичною виглядає вимога до аудитора взяти на себе таку відповідальність.
Коли аудитору вдалося виявити зловживання, то він повинен, на¬самперед, з'ясувати, як вони позначилися на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Од¬нак, якщо аудитор дійшов висновку, що наявність незаконних дій ста¬вить під сумнів інформацію фінансової звітності, оскільки вона непра¬вильно відображає реальний стан справ, то він зобов'язаний відповідно переосмислити свій висновок. Разом із тим, аудитор має також пере¬глянути і власне ставлення до адміністрації. Якщо вона знала про ви¬явлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила про них ра¬ніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.
Коли клієнт взагалі відмовляється прийняти змінений аудиторський висновок або не вживає ніяких заходів, щоб виправити недоліки в об¬ліку і звітності, то аудитор може відмовитися від подальшого виконан¬ня замовлення. Щоправда, таке рішення має дуже серйозні наслідки і прийняття його вимагає консультацій з юрисконсультом аудитора.
Особливу увагу слід звернути на відповідальність адміністрації. У спеціальній літературі з даного питання зазначається, що не аудитор, а адміністрація фірми-клієнта відповідає за правильність облікової політики, за створення і використання відповідної системи внутріш¬ньогосподарського контролю і за об'єктивне складання фінансової звітності. Звітність публічних фірм-клієнтів має включати звіт про обов'язки їхньої адміністрації і про стосунки з аудиторськими фірмами.
2. Помилки та шахрайство (норматив № 7)
Під час планування та проведення процедур аудиту і звітування аудитор повинен оцінити ризик існування суттєвих перекручень у фінансовій звітності підприємства, що можуть бути результатом зви¬чайних помилок або наслідком шахрайства.
Шахрайство - навмисно неправильне відображення і представ¬лення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими за¬писами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сут¬ність фінансових і господарських операцій з метою порушення українського законодавства і прийнятої на підприємстві облікової політики, навмисного відображення неправильної оцінки активів і застосування неправильних методів їх списання та пропуску або при¬ховання результатів діяльності, незаконного отримання в особисту власність грошово-матеріальних цінностей.
Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильно¬го представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності майна, вимог і зобов'язань.