Механізм соціального управління

Моделювання – метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб’єкт замість безпосереднього об’єкта пізнання вибирає або створює аналогічний йому об’єкт, досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.

Під моделлю розуміється об’єкт будь-якої природи, уявна або матеріально реалізована система, яка відображає об’єкт дослідження, здатна досліджувати його так, що вивчення моделі дає нову інформацію про об’єкт.

Моделювання широко застосовується у дослідженні систем різного походження, у тому числі і в управлінні. В управлінні органами ДПС України моделювання може бути застосоване у дослідженні організаційних структур (інспекцій), функціонування окремих служб, плануванні та проведенні спеціальних операцій.

У загальному плані моделювання поділяється на фізичне і математичне.При фізичному моделюванні модель відтворює досліджуваний оригінал із збереженням його фізичної природи, при математичному – оригінал описується формальною мовою, тобто за допомогою логіко-математичних процедур.

Метод дослідження операцій – це метод дослідження системи оперативних та інших службових заходів, що здійснюються централізовано та за скоординованим планом у короткий відрізок часу при максимальному зосередженні сил та засобів на певному напрямі боротьби з порушенням чинного законодавства. Такі дослідження притаманні, у першу чергу, органам силових структур і, звичайно ж, податковій міліції.

Найвищу ефективність метод дослідження операцій може мати в наступних напрямах:

– підвищення мобільності та швидкості реагування органів ДПС України на порушення податкового законодавства;

– підвищення ефективності взаємодії органів ДПС України в операціях;

– інтенсифікація процесів управління операціями;

– підвищення ефективності управління операціями з розкриття найбільш небезпечних порушень податкового законодавства.

Цей метод має одну з найбільш складних технологій, без знання якої його неможливо вивчити.

Організаційно-регулюючі методи управління є способами безпосереднього впливу на функціонування та поведінку керованих об’єктів і осіб. До загальних методів впливу у сфері, що розглядається нами, належить переконання та примус. Метод переконання передбачає стимулювання свідомості, бажаної інтересам працівника поведінки людини у процесі діяльності. Метод примусу спрямований на спонукання працівника до належної поведінки всупереч його бажанню.

Адміністративні методи характеризуються підпорядкуванням волі керованого об’єкта волі управляючого суб’єкта. Суб’єкт управління в межах наданих йому повноважень дає обов’язкові до виконання приписи про те, які дії, якими способами і в які терміни належить виконати підлеглим або від здійснення яких їм слід утриматися. Недодержання правил приписів тягне за собою відповідальність. По суті, це державні методи управління. Разом з тим, метод не виключає можливості врахування інтересів керованих шляхом попереднього обговорення управлінських рішень.

Адміністративні методи поділяють на адміністративно-правові, адміністративно-організаційні.

Перші мають державно-владний, юридичний характер – вказівки, розпорядження суб’єкта управління, що виражені у правовій формі, обов’язкові для виконання, що гарантуються силою держави.

Адміністративно-організаційні методи ґрунтуються на авторитеті верховенства органу, керівника або іншої особи, яка є організатором діяльності керованих.