Прогнозування та планування в органах ДПС України

7. Розробка прогнозу – процедура безпосереднього здобування конкретних значень прогнозованих характеристик на весь прогнозований термін на базі використання вибраного методу прогнозу. Проводиться заповнення анкет (експертне прогнозування) або здійснюються спеціальні розрахунки (моделювання) з використанням сучасних програмних продуктів, узагальнення та попередній аналіз отриманих результатів. 8. Аналіз результатів прогнозування (верифікація) – оцінка достовірності і обґрунтованості прогнозу. Це одна з найбільш складних і відповідальних процедур у прогнозуванні, оскільки ставить завдання оцінити достовірність прогнозу на високому рівні достовірності до настання прогнозованих подій.

Така перевірка може здійснюватись наступним способами:

– пряма верифікація – одержання того ж прогнозу шляхом його повторної розробки іншими методами;

– дублююча верифікація – підтвердження результатів попередніми дослідженнями того ж самого або аналогічного об’єкта;

– непряма верифікація – одержання аналогічного прогнозу шляхом логічного або математичного виведення висновків із уже відомих раніше прогнозів;– експертна верифікація – перевірка вірогідності шляхом експертної оцінки методики та результатів прогнозування;

– часткова верифікація – підтвердження правильності прогнозу після закінчення частини періоду прогнозування.

Якщо у процесі аналізу результати прогнозування визнаються задовільними, то в подальшому вони використовуються для підготовки управлінських рішень. У протилежному випадку методика прогнозування потребує доопрацювання.

ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України. – К., 1996.

2.Закон України “Про державну податкову службу України” // Відомості Верховної Ради (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992 р. № 2555-ХІІ, 11 липня 1995 р. № 297/95-ВР, 16 травня 1996 р. № 203/96-ВР, 5 лютого 1998 р. № 83/98-ВР). – 1991. – № 6. – С. 37.

3.Закон України “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради (із змінами згідно із Законами № 282-95-ВР від 11.07.95 та № 358-95-ВР від 05.10.95). – 1993. – № 52. – С. 490.

4.Закон України “Про систему оподаткування” // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 березня.

5.Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 30.06.99). – 1992. – № 31.

6.Указ Президента України “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” від 10.10.95 № 1035/95.

7.Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органов государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979.

8.Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. – К.: “Експерт-Про”, 2000.

9.Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995.

10.Асмус В.Ф. Платон. – М., 1969.

11.Атаев Л.А. Научная организация управленческого труда. – М., 1980.

12.Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981.