Система штатних і місцевих податків
Оцінюючи реформу адміністрування податків у США, важливо нагадати, що належним чином налагоджені організація та управління здатні, подібно до інтелекту, інформації, капіталу і знань створювати і/або зберігати суспільне багатство. Податки як раз і є формою суспільного багатства, що поступає в розпорядження органів державної влади всіх рівнів, обов’язок яких – інвестувати податкові надходження у виконання державних функцій по забезпеченню благ і послуг в інтересах самих платників податків.
Американські вчені та спеціалісти аналізують адміністрування податкової системи за допомогою ефектів, що дозволяють оцінити економічні втрати платників і самої податкової служби, обумовлені чинними законами, правилами і технологіями оподаткування.По-перше, під кутом зору суспільно необхідних затрат вартість функціонування податкової системи складається з двох частин. За рахунок видатків держави на утримання податкової служби здійснюється визначення, збирання і контроль податків. Участь платників у податковому процесі також обходиться їм у певну вартість, яку не відображає власне нарахований податок. Мова про ресурсні затрати часу і зусиль, (які так чи інакше мають грошовий еквівалент), пов’язані з виконанням податкових зобов’язань. Відповідно одна частина затрат носить назву адміністративних видатків (administrative costs), а друга – витрат платників, зумовлених стягненням податків (compliance costs).
Так, видатки СВД по забезпеченню справляння прибуткового податку з фізичних осіб складають 58 центів на 100 дол. податкових надходжень, тобто приблизно 0,6%. За підрахунками американських економістів, видатки самих платників на „самообслуговування” істотно вищі. Так, на оплату послуг адвокатів і консультантів по оподаткуванню середньостатистична сім’я витрачає в рік 66 дол. Затрати часу на заповнення документів по сплаті федерального прибуткового податку складають 27 годин, що еквівалентно при ціні кожної години 10 дол. втраті вигод на 270 дол. Отже, вартість затрачених ресурсів на кожен акт сплати прибуткового податку складає 336 дол. [49, p.348]. Коли прийняти до уваги ті більш ніж 100 млн. декларацій, які заповнюють американці щорічно, вартість ресурсів, витрачених у національному масштабі на обслуговування одного прибуткового податку досягає 50 млрд. дол. Тобто, платники затрачають на підтримання податкової системи США коштів у 5 разів більше, ніж державні видатки на утримання власне податкової служби.
По-друге, йдеться про втрачені потенційні податкові надходження, котрі не добирає податкова служба в силу існуючих податкових пільг і винятків із дії фіскального законодавства. Адже американська податкова система, а втім як і будь-яка інша, передбачає податкові привілеї (пільги, скидки, понижені ставки, податкові кредити) для окремих категорій платників – фізичних і юридичних осіб, з тих чи інших причин підтримуючи їх у такий спосіб. Легально оформлена відмова від збору в принципі можливих податків по суті є аналогом прямих бюджетних видатків, що і пояснює дещо парадоксальну назву суми скорочень і списань податкових зобов’язань – податкові видатки (tax expenditure), яка поєднує в одному нерозривному понятті податки і видатки.
Податкові видатки – аномалія реальної податкової системи в порівнянні з її еталонною формою. Остання за принципом загальності оподаткування в ідеалі не передбачає виключень для платників податків під яким би то не було приводом. Тому податкові видатки не просто враховують при аналізі ефектів оподаткування, це важливий офіційний показник, який затверджують нарівні з статтями бюджетних видатків. Наприклад, у федеральному бюджеті США на 2000 фінансовий рік податкові видатки по відомствах освіти, підготовки кадрів і зайнятості склали 10 млрд. дол., по відомству місцевого і регіонального розвитку – 2 млрд. дол. і т. д. Це означає: дані відомства мають відношення до діяльності, звільненої від оподаткування на суму 12 млрд. дол., що еквівалентно бюджетним видаткам такого ж розміру.
У США та інших західних країнах податковим видаткам на аналітичному і політичному рівнях відводиться значна увага в силу їх суперечливої ролі: з одного боку вони знижують фіскальну ефективність податкової системи, а з другого є важливим засобом розподілу ресурсів та впливу на економічні процеси. Тому скорочення або скасування податкових видатків поєднується з зусиллями по підвищенню ефективності їх використання.
3. Фінансово-економічний стан держави
Американська держава володіє значною частиною національного багатства. У власності федерального уряду знаходиться 25% території країни, йому належать автомагістралі федерального значення та інші об’єкти економічної інфраструктури. Доля державного сектора у виробництві ВВП складає 13%, у тому числі федерального уряду – 4%. В державному секторі зайняті 20 млн. чоловік, із них у збройних силах – 1,4 млн.
В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна податкова реформа. Її оголошена мета – поетапне протягом 10 років зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол. Зокрема, з 2003 р. передбачено скасування оподаткування доходів від біржової спекуляції, (її ведуть приблизно 35 млн. американців), а також податку з дивідендів власників акцій, що скоротить податкові зобов’язання на суму 364 млрд. дол. Ці заходи розраховані на заохочення інвестиційної активності, збільшення споживацького попиту, збільшення кількості робочих міст, вивільнення продуктивних сил у цілому.Проте, вперше після бюджетних профіцитів 1998–2001 рр. 2001/2002 фінансовий рік закінчений із дефіцитом федерального бюджету в сумі 157 млрд. дол. У 2003/2004 році очікується 400 мільярдний дефіцит федерального бюджету, а в 2004/2005 – 480 млрд. дол., що наближається до критичної величини дефіциту, установленої на рівні 5% ВВП. Фінансовим станом держави серйозно занепокоєна впливова громадська Організація платників податків за здоровий глузд. Повернення дефіцитів американські експерти пояснюють трьома причинами: зниженням податків; економічним спадом; а особливо – ростом воєнних видатків.