Основні види податків

Останнім часом у ділових і наукових колах ФРН посилюється критика податку на майно. Справа в тім, що, по-перше, нерухоме майно компаній підлягає потрійному оподатковуванню: податком на майно, земельним і промисловим податками. По-друге, на відміну від інших місцевих податків податок на майно не вважається витратами виробництва, на суму яких зменшується оподатковуваний прибуток. По-третє, податок на майно підлягає сплаті навіть у тому випадку, якщо компанія закінчила звітний період зі збитком. Тобто, податок приходиться сплачувати за рахунок позики чи продажі майна.

Оподатковуванню підлягає особисте нерухоме майно, а також цінні папери, банківські рахунки, внески в страхові компанії, предмети мистецтва, коштовності, приватні літаки, яхти й інші предмети розкоші. Для платників податків установлений неоподатковуваний мінімум майна в 70 тис. марок, для чоловіків —140 тис. марок. Також передбачені відрахування на кожну дитину в розмірі 70 тис. марок.

Податки на споживання. Відповідно до податкового законодавства ФРН до податків на споживання (акцизів) віднесено оподаткування споживання і/або використання товарів і послуг. Оподатковування товару здійснюється, як правило, на стадії виробництва чи при ввозі товарів через кордон. Розрізняють чотири основних групи товарів, що підлягають оподаткуванню на підставі споживання:

— товари, податкові надходження від яких надходять у бюджет федерації (податок на нафту і нафтопродукти, цукор, чай, лікеро-горілчані вироби, каву, освітлювальні прилади, сіль і деякі інші); частка таких надходжень у федеральний бюджет дещо перевищує 20% усіх податкових доходів центрального уряду;

— товари, податкові надходження від яких поступають у бюджети земель (серед товарів даної групи найбільше фіскальне значення має податок на пиво, по споживанню якого німці знаходяться на одному з перших місць у світі);

— товари, оподатковувані податком на імпортний оборот, що поширюється на більшість імпортованих виробів; даний податок одночасно є і формою податку з обороту (податку на додану вартість);

— товари, оподатковувані місцевими податками (податок на деякі алкогольні і безалкогольні напої, ліцензії на торгівлю в розлив напоїв в кафе, податок на власників собак).Податки на споживання – одна з найбільш фіскально ефективних і дешевих у адмініструванні форм оподатковування. Витрати на справляння даної групи податків складають всього 0,7% сумарної величини надходжень від цих податків. Висока фіскальна й адміністративна ефективність досягається в силу того, що кількість виробників оподатковуваних товарів порівняно невелика. Так, цукор виробляють 66 заводів, сіль – 42 підприємства, пиво – 1219 броварень. Левову частку доходів забезпечують акцизи на мінеральне паливо, тютюн та каву.

Контроль за правильністю оподаткування споживчих товарів здебільшого покладений на митну службу, однак на рівні земель і місцевих органів самоврядування контроль здійснюють фінансові відомства.

Соціальні нарахування на фонд заробітної плати складають 6,8%, що розподіляються в рівній пропорції між працівником та роботодавцем.

Значний суспільний резонанс викликало запровадження в 1999 р. так званого екологічного податку на бензин та інші нафтопродукти, розрахованого на скорочення споживання нафтопродуктів із метою захисту навколишнього середовища від забруднення шкідливими викидами. Навряд чи даний податок призвів до помітного зменшення інтенсивності автомобільного руху, але безперечно переніс витрати по ліквідації негативних ефектів із державного бюджету на тих, хто створює ці самі негативні ефекти.

Загалом, попри унікальну множинність і розмаїтість податкової системи, для Німеччини властива висока степінь збирання податків. Такий результат обумовлений декількома факторами: дисципліною і відповідальністю платників податків, національною схильністю до установленого порядку; високим рівнем професіоналізму персоналу податкової служби; докладним, якісно розробленим податковим законодавством, яке, зазвичай, виключає суперечливу інтерпретацію окремих положень, а тому зводить до мінімуму конфлікти між платниками і податковими органами з приводу змісту норм закону.

Література:

1.Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.