Система обліку, бухгалтерський (фінансовий) облік у банках.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути однозначно розподілені між об'єктами управлінського обліку (у першу чергу, ЦФВ) на підставі об'єктивних критеріїв. Такі витрати повинні бути розподілені в момент відображення в обліку, зокрема в підсистемах, кожної фінансової операції. У контексті цього Положення, непрямі витрати - це, наприклад, витрати одного ЦФВ, що здійснені для інших ЦФВ, розподіл яких здійснюється на підставі визначених Банком правил і умовних припущень (економічно обґрунтованих коефіцієнтів).Ведення управлінського обліку на основі бухгалтерського означає не їх суміщення, а отримання інформації, необхідної для управлінського обліку, із системи бухгалтерського обліку.

4. Облікова інформація задовольняє інтереси її користувачів у процесі прийняття рішень щодо діяльності Банку та взаємовідносин з ним.

Внутрішніми користувачами банківської інформації є: Спостережна Рада та Правління Банку, його акціонери, відповідні уповноважені працівники та служба внутрішнього аудиту.

Зовнішніми користувачами банківської інформації є: Національний банк України, банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники), кредитори, податкові, статистичні та інші уповноважені державні органи, а також інші суб'єкти, передбачені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Дані бухгалтерського обліку орієнтовані, в основному, на зовнішніх користувачів.

Користувачами інформації, отриманої в результаті податкового обліку, є зовнішні та внутрішні користувачі.

Керівництво та працівники Банку є, в основному, користувачами даних управлінського обліку. Інформація управлінського обліку може бути надана зовнішнім користувачам, при необхідності, за рішенням керівництва Банку.

З урахуванням адресності даних різних складових системи обліку, Банк забезпечує збереження банківської та комерційної таємниці шляхом:

> обмеження кола осіб, що мають доступ до конкретної інформації;

> організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську та комерційну таємницю; У поступовий перехід, у межах чинного законодавства, до збереження документації в електронному вигляді,

> застосування електронних підписів уповноважених осіб Банку для надання статусу офіційної інформації про діяльність Банку, яка, відповідно до його внутрішніх документів, підлягає зберіганню в електронному вигляді,

У застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

> застосування застережень від розголошення банківської таємниці працівниками Банку та у договорах між; Банком та клієнтами.

Відомості, що становлять банківську таємницю, визначені статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок обліку, зберігання та надання інформації, що відноситься до банківської та комерційної таємниці, визначається чинним законодавством, відповідними нормативними актами Національного банку України та внутрішніми документами.

Використана література

1.Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.

2.Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — 592 с