Основні принципи облікової політики банку, методи оцінки статей балансу банку

Користувачі облікової політики банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік і складають звітність. Користувачі облікової інформації та звітності а також розробники внутрішніх нормативних актів в банку, положень, правил, інструкції, технологічних карток та інше.

1. Згідно з вимогами нормативно-правових та внутрішніх документів з питань ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, технологіями, а також завданнями керівництва щодо результатів управлінського обліку, Банком самостійно визначаються конкретні методи обліку та облікові процедури, які складають його облікову політику.

Основні складові облікової політики Банку визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України.

Користувачами облікової політики Банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік та складають звітність, користувачі облікової інформації і звітності, а також розробники внутрішніх нормативних актів Банку - положень, правил, інструкцій, технологічних карток тощо.

2. Основними принципами облікової політики Банку є:

> принцип безперервності, який означає оцінку активів Банку із припущення, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому, тобто Банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

> принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку означає, що облікова політика Банку, тобто принципові правила бухгалтерського обліку не змінюються (за виключенням випадків, які випливають зі змін в законодавчій та нормативно-правовій базі), що забезпечує співставність показників фінансових звітів різних звітних періодів;

> принцип відповідності доходів і витрат та їх нарахування означає, що доходи та витрати повинні відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тоді, коли вони насправді існують, а не в періодах, коли фактично отримано чи сплачено кошти; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити визнані доходи звітного періоду і витрати, що були здійснені для отримання цих доходів;

> повнота означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

> дата операції - операції відображаються в обліку в день їх здійснення (в день укладення угоди), тобто в день виникнення прав (активів) чи зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією угодою; у наступному звітному періоді дозволяється виконувати коригування з метою відображення у фінансових звітах реального фінансового стану Банку; дата коригування є датою виконання цієї проводки, а не датою операції;

> окреме подання активів і зобов'язань, доходів і витрат - для надання прозорої та правдивої інформації про діяльність Банку активи і зобов'язання, доходи і витрати не згортаються, окрім випадків, дозволених нормативно-правовими актами Національного банку України;

> обачність означає застосування в обліку методів оцінки, відповідно до яких активи (дохід) не завищуватимуться, а зобов'язання (витрати) не занижуватимуться з тим, щоб виключити перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди; це означає, що витрати та зобов'язання відображаються в обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи (доходи) - тоді, коли їх фактично зароблено;

> превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у фінансовій звітності відповідно до їх економічної суті, а не лише за їх юридичною формою;

> прийнятність вхідного балансу - залишки за балансовими рахунками на початок звітного періоду повинні відповідати залишкам за ними на кінець попереднього звітного періоду;