Особливості нарахування амортизації основних засобів

Вступ Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи.

Необхідною умовою реалізації основної мети будь-якого виробництва є одержання максимального прибутку на вкладений капітал, зокрема на основний капітал. Основний капітал – це вкладення коштів з довгостроковою метою в основні засоби, фінансові інвестиції, нематеріальні активи.

Постановка завдання Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”) Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податків протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про інші необоротні матеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 7.

Основна частина Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко – експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується (первісна мінус ліквідаційна вартість), необоротних активів упродовж строку їх корисного використання (експлуатації).

Особливостями обліку основних засобів є правильність і своєчасність нарахування амортизації і зносу основних засобів. Нарахування амортизації повинні проводитись відповідно до чинного законодавства.

Слід враховувати особливості нарахування амортизації основних засобів, представлених на рис. 1.

Рис. 1 Особливості нарахування амортизації ОЗ

Нарахування амортизації проводиться із застосуванням наступних методів:

1)1) прямолінійний метод;

2)2) метод зменшення залишкової вартості;

3)3) кумулятивний метод;

4)4) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

5)5) виробничий метод;

6)6) податковий метод.

Прямолінійний метод застосовують для амортизації ОЗ, знос яких не залежить від обсягу виробництва (будівлі адміністративного призначення, виробничі цехи). Переваги: простота розрахунку амортизації; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для зіставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами від її реалізації. Недоліки : не враховується моральний знос ОЗ і чинник зростання витрат на ремонт у міру їх експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості застосовують тільки тоді, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості. А також коли потрібно накопичити кошти з метою заміни ОЗ у випадку їх морального старіння та інфляції. Переваги: упродовж перших років експлуатації об'єкта за допомогою нарахування амортизації накопичується значна сума коштів, необхідних для відновлення ОЗ. Недоліки: метод базується на порівняно складних математичних розрахунках і через це є не дуже зручним у використанні.