Податкова система Великої Британії
Вихідним моментом для формування державного і фінансового права Великої Британії послужила Велика хартія вільностей (лат. Magna Charta libertatum, англ. Great Charta of Liberties) – договір про громадянські права та політичні вільності, укладений між королем Іоанном Безземельним і представниками аристократичної знаті в 1215 р. Серед найважливіших положень Хартії знаходяться статті про недоторканість приватної власності (ст. 20) та право затвердження податків парламентом (ст. 12). З часом та частина Хартії, що регламентувала середньовічні феодальні відносини, втратила своє значення. Надбанням англійського народу залишилися ті статті, в яких проголошені права і свободи. Було б справедливо стверджувати, що Хартія мала більше значення для нащадків, ніж для її сучасників, – вона стала вікопомним символом, на неї посилалися всякий раз, коли виникала загроза правам і свободам. Закони, прийняті пізніше, по суті підтверджують, захищають, розвивають засади, вперше закладені у Хартії*. Так, Конституція США опирається на ідеї та навіть містить окремі положення, безпосередньо запозичені з Великої хартії.
Деякі королі не бажали упокоритися владі парламенту над державними фінансами. Так, у 1635 р. король Карл I без згоди парламенту запровадив так звані корабельні гроші (ship money) – податок на морські перевезення, що для острівної країни з активним судноплавством і морською торгівлею неабияк шкодило їм. Депутат парламенту Джон Гемден відмовився заплатити цей податок і очолив опозицію проти короля. Цій події судилося стати одною із віх європейської історії, бо корабельний податок і вчинок Гемдена послужили приводом до розгортання нового витка боротьби за владу між королем і парламентом, що вилилося в кровопролитну громадянську війну і буржуазну революцію, вплив якої поширився далеко за межі Британських островів.
Іншим наріжним каменем британського конституційно-демократичного ладу став Білль про права (Bill of Rights) – прийнятий у 1689 р. парламентський акт із метою захисту законів, прав і свобод, а також державних фінансів, від посягань королівської влади. Білль проголошував, що будь-яке справляння грошей на державні потреби під приводом королівської прерогативи без згоди парламенту не має законної сили, як і не слід вимагати надмірних податків, ні накладати непомірні пені, ні визначати надто суворі покарання.
Таким чином, згуртовані в парламенті представники феодальної аристократії, а пізніше, вже остаточно, буржуазії, вирвали право оподатковувати з рук королів, створивши класичну систему контролю представницької влади над податками. Донині Велика хартія вільностей і Білль про права виконують роль актів адміністративного і податкового права основаного на прецедентах конституційно-державного ладу Великої Британії, що можна вважати переконливим доказом послідовності та взірцем сили законів у правовій державі. Не випадково Велика Британія – країна, авторитетна давністю своєї демократії, вільної ринкової економіки, політичних свобод населення.
Становлення національної податкової системи
Король Вільгельм I Завойовник заснував Казначейство (Exchequer, Treasury) 1066 р. Проведення податкового кадастру – “Книга Страшного Суду” (Domesday Book) 1086 р. “Велика хартія вільностей ” (Magna Charta) – перше обмеження влади королів запроваджувати податки; пізніше мала декілька редакцій, в остаточний текст (1297 р.) внесений пункт, що “податок не може бути установлений без згоди рицарів і громадян, зібраних у парламенті” 1215 р.
Повстання Уота Тайлера, викликане подушним податком 1381 р.
Ведення місцевого податку на утримання бідних (Poor Rate) 1601 р.
“Корабельний податок” (Ship Money) як привід до громадянської війни між королем і парламентом. Пролог Англійської буржуазної революції XVII ст. 1635 р. Запровадження акцизів на пиво, вино, тютюн; входить у вжиток народна назва акцизів – “голландський чорт” 1643 р. Томас Гоббс у трактаті “Левіафан” заявляє: “Податки – ціна, якою оплачують громадянський мир” 1651 р. Виходить “Трактат про податки і збори” Уільяма Петті 1662 р.
“Білль про права” закладає державний і бюджетний устрій Англії, основи якого збереглися донині 1689 р. Землевласникам надається право викупляти поземельний податок на 25 років наперед одноразовим авансовим внеском 1798 р.
Перше запровадження прибуткового податку 1799 р. Друге запровадження прибуткового податку 1805 р. Остаточне запровадження прибуткового податку під назвою Property and Income Tax 1842 р. Закон про вільну торгівлю 1846 р. Введення оподаткування доходів за прогресивною шкалою 1911 р. Угода про преференційний митний тариф для країн Британської імперії 1932 р. Запровадження універсального акцизу (податку з продаж) 1943 р. Квартет “Бітлз” виконує пісню “Збирач податків” 1961 р. Введення корпораційного податку (прибуткового податку з компаній) 1965 р. Введення податку на додану вартість 1973 р. Уряд М. Тетчер запроваджує Community Charge – місцевий податок подушного типу (скасований у 1993 р.) 1990 р.