Деякі проблемні питання фіскального контролю та шляхи їх розв’язання
Конструювання податкових систем і творення законів, здатних поряд із фіском служити соціальним та економічним аспектам більше, ніж пошуки ідеального податку, відповідає суспільним потребам. Якщо фіскальна законотворчість парламенту обов’язково обґрунтовується національними інтересами, добрими намірами, вищими етичними критеріями, то на рівні виконавчої влади при зіткненні необхідності з реальністю кількість проблем суттєво скорочується. Але закони і реформи, навіть виважені і мудрі, ще необхідно привести в дію. Тому податкова система повинна відповідати адміністративним та операційним можливостям управління нею.
Податкова етика, або іншими словами фіскальна культура, – це частина національно-культурних особливостей народу кожної держави. Наприклад, у Скандинавських країнах, зокрема у Швеції, рівень оподаткування сягає 60 % валового національного доходу, тоді як у США і Японії цей показник не перевищує 35 %. Для американця або японця, мабуть, був би неприйнятним такий рівень оподаткування. Тому, на нашу думку, у процесі розбудови податкової системи нового типу дуже важливим є ґрунтовне дослідження та вивчення питань поведінки платників щодо фіску і навпаки – відношення податкової адміністрації до платників.
Податкова етика включає ставлення до процесу оподаткування усіх учасників податкового процесу: законодавців, фіскальних службовців і самих платників, тобто стосується всього суспільства.
У цьому аспекті важливо поєднати суб’єктивні наміри платників і збирачів податків із реальними обставинами та організаційною побудовою податкової системи, сполучення ідейно-бажаного із реально можливим за існуючих політичних та економічних умов.
Знаючи основні принципи податкового менеджменту розглянемо відповідність існуючої системи податкової служби в Україні тим економічним та соціальним завданням, які потрібно вирішувати для побудови ринкової економіки.
Основна функція податкової служби – контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства. Це – стратегія. Тактику боротьби з порушниками диктує сама природа фіскальних порушень (це заходи етично-виховного, профілактичного, контрольного та карно-репресійного характеру). Вистежуючи податкових зловмисників, які ухиляються від сплати податків, представники податкової адміністрації змушені реагувати на мотиви поведінки та зміст їхніх дій. Узагальнюючи дану проблему, необхідно зазначити, що даний аспект включає в себе два основних напрями роботи податкової адміністрації: контрольний і соціально-психологічний. Головне у цій справі – організаційні потенціали, компетентність і професіоналізм представників податкової адміністрації. Вивчення передового досвіду країн з розвиненою економікою з питань контрольної та соціально-психологічної роботи є невід’ємним елементом будівництва оптимальної податкової системи в Україні.
Нині на Заході досить активно використовується психологічний метод дослідження причин податкових порушень для вдосконалення способів боротьби із тими, хто ухиляється від сплати податків. Ще наприкінці 30-х років нашого століття відомий німецький економіст Г. Шмольдерс звернувся до проблеми ухилення від сплати податків і став предтечею фіскальної соціології, розробивши основи нового напряму податкових знань – фіскальну психологію.
Предметом фіскальної психології є податкове мислення людей, податкова етика платників та збирачів податків. З цього часу проблема ухилення від сплати податків стала розглядатися в економічних, правових, етичних, суспільно-політичних, соціально-психологічних аспектах.
Особливо це стосується проблем ухилення від сплати посередніх податків. Адже, як відомо, завдяки процесу перекладання майже весь тягар зі сплати непрямих податків лежить на кінцевому споживачеві. Він ухилитися від сплати непрямих податків не в змозі, адже сама сума як і сума податків, які повинні би надійти ПДВ, так і акцизу і мита нівелюється в ціні товару, і рідко коли цей покупець без додаткових зусиль зможе розібратися, яку частину ціни товару становлять непрямі податки. Це означає, що носій податку вже сплатив загальну суму цих податків, придбавши його у роздрібного продавця. Залишилось тільки платникам цих податків перерахувати їх до бюджету (як було зазначено вище, в посередньому оподаткуванні носій податку та платник податку є різними особами). Якраз на цій стадії можливе ухилення від сплати непрямих податків, адже платники податків отримують можливість незаконного збільшення своїх доходів у частині неперерахованих сум до бюджету, що є вже фактично сплаченими носіями таких податків.
Ухилення від сплати податків в Україні процвітає частково внаслідок аморалізму, що породжується бажанням отримання високих доходів незалежно яким шляхом, або через невдоволення високими податками, коли оголошення істинних доходів може означати іноді й економічне банкрутство. Ці дві причіпні, на нашу думку, і спонукають до ухилення від сплати податків в Україні.Ухилення від сплати податків не обов’язково викликає автоматичну реакцію податкової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання. Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки повідомити правду в податковій декларації чи неправду, точніше напівправду. Якщо він обере останній варіант, результат залежить від імовірності перевірки податкової інформації фіскальною адміністрацією. Ухилення можливе лише тоді, коли його масштаби переважають здатність податкових служб до адекватного контролю або ж коли порушники знаходять способи нейтралізувати дію фіску. Джерела законних форм ухилення приховані у складній структурі бізнесу та господарських зв’язків, у величезній складності фіскального законодавства в умовах ринкового господарства. Для інвесторів та й доходоодержувачів з’являється можливість без формального порушення закону обійти податок, використавши відповідні бізнесові операції та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обов’язку. Діють ці способи як на національному рівні економіки, так і в світовому масштабі. Наші вітчизняні науковці та економісти не раз охарактеризували способи легалізованого приховування доходів та прибутків від оподаткування. Їх суть зводиться до наступного: штучне завищення витрат виробництва та прискорене списання амортизації (згідно з новим Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”) з метою зменшення прибутків; розміщення коштів у благодійні та довірчі фонди; розподіл доходів через партнерство та дарування; приховування сум ПДВ за відвантаженою, але не оплаченою продукцією та ін.