Оцінка податкового потенціалу офіційного сектора економіки України

Стосовно продуктивності бюджетної політики треба зазначити таке. В останні роки, а саме 2004–2006 році, в структурі видатків державного бюджету суттєво превалюють саме соціальні видатки. Це пов’язано з багатьма причинами соціального, політичного характеру. Відповідно у держави часто не вистачає коштів на капітальні інвестиції, розвиток науково-технологічного комплексу, інноваційні цілі. Подібні диспропорції в системі державних видатків є настільки очевидними, що потрібно здійснювати ґрунтовний аналіз цього аспекту проблеми.

Отже, можна констатувати, що зростання податкового навантаження на економіку, яке відбулося у 2005 році, не призвело до більш продуктивного використання бюджетних коштів.Проте у даному випадку логіка нашої роботи диктує необхідність аналізу іншого аспекту проблеми, а саме: треба з’ясувати, який граничний рівень податкового навантаження може витримати українська економіка. Величина граничного рівня податкового тягаря є принципово важливим елементом під час визначення податкового потенціалу економіки в цілому. Лише після цього можна казати про те, як у межах встановлених граничних значень податкового потенціалу може змінюватися структура податкової системи та збільшуватися/зменшуватися потенціал окремих груп податків.

Такий підхід узгоджується із методологією нашого дослідження – дедуктивним дискурсом пізнання досліджуваного об’єкта (від загального до часткового) – та вже існуючими в економічній літературі підходами дослідження податкового потенціалу. Так, С. Каламбет зазначає, що для податкового потенціалу повинен діяти закон відповідності, сутність якого полягає у тому, що рівень податкових стягнень не повинен зменшувати обсяг новоствореної вартості, якої достатньо для задоволення усіх відтворювальних потреб [1, с. 30–33]. Тобто з теоретичного погляду податковий потенціал – це лише та частина новоствореної вартості, яку можна забрати без шкоди для суспільства та економіки.

Вище вже йшлося про те, що найбільш поширеною теоретичною концепцією, яка дозволяє оцінити граничний рівень податкового навантаження, є крива Лаффера. Корисність цієї концепції полягає у тому, що ґрунтуючись на робочих економетричних моделях, можна оцінити граничні точки податкового тягаря, за якими починається деструктивний вплив податкової системи.

В економічній літературі існують відповідні методики обчислення точок Лаффера. Одна з таких методик запропонована російськими вченими, зокрема Е. Балацьким, яка на основі виробничої функції, в якій враховано фактор податкового навантаження на економіку, дозволяє оцінити точки Лаффера 1 та 2 роду. Крім того, ці фіскальні макроекономічні індикатори, якими є точки Лаффера, дозволяють розрахувати також так звані точки переключення. Ці точки за своїм економічним смислом вказують на граничну величину податкового навантаження, за якою відбувається повна деградація економіки, розвал існуючого технологічного укладу та економічних взаємозв’язків.

Слід окремо зазначити, що запропонований Е. Балацьким аналітичний підхід виявився корисним не лише в аналітичному аспекті, а й в методологічному. Ідеї російських учених були розвинені українськими вченими, які, використовуючи методику оцінки точок Лаффера, пропонують у процесі їх розрахунку враховувати також фактор боргової політики держави [2].

Отже, точка Лаффера 1 роду обчислюється на основі дослідження виробничої функції Y = Y(q) у системі координат „податковий тягар (q) – обсяг виробництва (Y)”. Ця крива досягає максимуму в точці q1, яка називається точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконується умова: dY(q1) / dq = 0; d2Y(q1) / dq2 < 0.

Точка Лаффера 2 роду обчислюється на основі дослідження фіскальної кривої T = T(q), яка знаходиться в системі координат „податковий тягар (q) – обсяг податкових платежів (T)”. Ця крива досягає максимуму в точці q2 , що називається точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконується умова: dT(q2) / dq = 0; d2T(q2) / dq2 < 0.

Економічний зміст точки Лаффера 1 роду означає межу податкового тягаря, при якому виробнича система ще не переходить у стадію рецесії. Точка Лаффера другого роду вказує на межу податкового тягаря, за якою стає неможливим збільшення обсягів податкових надходжень.

Ідентифікація точок Лаффера 1 та 2 роду та їх співставлення з величиною фактичного податкового тягаря дозволяє оцінити ефективність кількісної настройки податкової системи, визначити податковий потенціал і шляхи оптимізації податкової системи [3].

Можна також казати, що точка Лаффера 1 роду є кількісним значенням податкового потенціалу економіки, а точка Лаффера 2 роду – бюджетного потенціалу економіки.