Податковий потенціал регіонів

Запорукою успішного розв’язання державою завдань економічної та соціальної політики, здійснення соціальних та інших програм, належного функціонування державного апарату і всієї системи установ та організацій бюджетної сфери є виконання держбюджетів за доходами та видатками. У зв’язку з цим суттєвою є необхідність вирішення дуже важливих державних завдань щодо забезпечення росту податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, збільшення рівня надходжень податкових платежів, що потребує розробки нового науково-методичного підходу до визначення сутності та кількісної оцінки податкового потенціалу, і становить актуальність теми даної роботи.

Сучасна економічна думка ще не дійшла однозначного висновку щодо визначення сутності, значення, факторів формування та критеріїв оцінки податкового потенціалу. Так, “Словник іншомовних слів” за редакцією О.С. Мельничука трактує потенціал як слово, що походить від латинського potentia – сила. В сучасному розумінні воно являє собою “можливість, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані”. Опираючись на це, можемо визначити податковий потенціал як прогнозовану можливість усіх податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які можуть бути мобілізовані до бюджетів усіх рівнів.

Якщо говорити про “можливість, наявні сили податків”, тобто про деяку умовну, досяжну суму податкових зборів, то до визначення сутності податкового потенціалу можна підійти по-різному.

1. Можна вважати, що загальний податковий потенціал складається з потенціалу окремих податків і зборів.

Так, І.В. Горський стверджує, якщо структурно аналізувати податковий потенціал, то слід сказати про потенціал прямих, непрямих, майнових і інших груп податків [3].

2. Податковий потенціал можна визначити як реальний національний дохід, зменшений на суму витрат для відтворення життєво необхідних потреб громадян і капіталу, спрямованого на інвестиційні потреби. Такий підхід дозволяє розглядати податковий потенціал як фактор, що визначає розміри податкових надходжень [2].

3. Податковий потенціал можна розглядати як “податкові можливості” окремих регіонів. Варто сказати, що нині в економічній літературі поняття “податковий потенціал” усе частіше пов’язують з проблемою реформування міжбюджетних відносин і основ місцевого самоврядування. Зрозуміло, що якщо реально будуть визначені “податкові можливості” регіонів, то завдяки цьому різко зменшиться ймовірність суб’єктивного підходу до оцінки дійсної потреби регіонів у фінансовій допомозі центру. Якщо підвищиться самостійність регіонів у використанні свого податкового потенціалу, зникнуть певним чином суперечності між центром і регіонами щодо розподілу фінансових ресурсів.

Регіони України суттєво відрізняються своїми фінансовими можливостями. Тому потрібно привернути увагу до питання податкового навантаження регіонів, виходячи зі спроможності податкового потенціалу кожного окремого району. Так, Л.Л. Тарангул вважає, що існування нерівномірності податкового навантаження у регіонах України переконує, що його відносне вирівнювання необхідно віднести до основних напрямів удосконалення економічної політики держави. Цим мотивується особливе значення комплексного аналізу регіональної специфіки формування податкової бази [1].

Сьогодні залишається відкритим питання регіональної податкової політики. На думку Голови ДПА в Запорізькій області Т.І. Єфименко, “ регіональна податкова політика реально існує та є невід’ємною частиною економічної та фінансової політики держави, її проведення в конкретному регіоні повинно враховувати і його особливості”[4]. Обґрунтована і виважена податкова політика (законодавче регулювання, надання податкових пільг, правильно встановлена процедура стягнення податків і надходження їх до бюджету відповідного рівня чи державного цільового фонду, облік і контроль за податковими надходженнями) здатна справляти позитивний вплив на економіку: надходження інвестицій, розвиток пріоритетних галузей господарства.

Податкове навантаження регіонів потрібно визначати з особливостей податкового потенціалу кожного окремого регіону, тобто враховуючи його специфіку та можливості виконувати планові державні завдання.

Отже, розрізнимо поняття податкового потенціалу, по-перше, як абстрактної фінансової категорії, що виражає деяку оптимальну суму податкових зборів в умовах для конкретного регіону податкової системи, по-друге, як елемента розрахунку фінансової основи міжбюджетних відносин, що завжди існують у реальній системі податків.Податковий потенціал характеризується економічною структурою та забезпеченням його оподатковуваними ресурсами, визначеними базами оподаткування. Вихідною складовою податкового планування та визначення податкового потенціалу повинне бути визначення бази оподаткування, яка являє собою кількісну, фізичну характеристику об’єкта оподаткування та визначається для кожного виду податків. Статтею 6 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.92 визначається сутність об’єкта оподаткування: “Об’єктом оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, та її натуральні показники, спеціально використані природні ресурси, майно юридичних і фізичних осіб, інші об’єкти, визначені Законами України про оподаткування”. Тому розрахунок податкової бази повинен визначатися в регіональному розрізі з урахуванням галузевої структури по кожному виду податків. При цьому податкове планування повинне ґрунтуватися на результатах аналізу виконання податкових забов’язань, а також моніторингу та прогнозу макроекономічної ситуації в регіонах.