Функції податкового менеджменту у фінансовій діяльності підприємства
З виходом підприємства на світовий ринок, коли воно має закордонні дочірні фірми, філії, різні фінансові вкладення , різний правовий статус, де фінансові активи можуть виражатися в різних валютах, завдання податкового менеджменту суттєво ускладнюється. Наприклад, при здійсненні функції податкового планування необхідно аналізувати різні варіанти міжнародних корпоративних схем і конструкцій, контролювати значну кількість даних у реальному часі тощо [12, с. 202].
Основу функції регулювання у податковому менеджменті становить система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань підприємства.Поділяємо думки тих учених, які стверджують, що податкове регулювання діяльності підприємства повинно стосуватися тільки тих питань, які не можуть бути забезпечені суб’єктами ринкових відносин, зокрема: податкові пільги, податкові санкції, оптимізація податкових ставок, регулювання граничного рівня споживання [2, с. 100 ].
У Нідерландах функцію регулювання здійснюють шляхом диференціації податкових ставок на прибуток від 25 % до 52 %. Наприклад, підприємство з 22 689 євро прибутку оподатковується за ставкою 29 %. Із збільшенням прибутку в чотири рази збільшуються і податкові ставки [10, с. 51].
У більшості країн Європейського Союзу з 2001 року запроваджується податкове стимулювання, стосовно середнього та малого бізнесу. В основу функції податкового стимулювання вони покладають зниження ставок основних податків. Так, у Бельгії з 2003 року корпоративний податок знижено з 39 % до 30 %. Для підприємств малого та середнього бізнесу – з 28,84 % до 24,25 % [10, с. 49 ].
В Іспанії з 2002 року для підприємств малого та середнього бізнесу, у яких величина прибутку не перевищує п’яти млн. євро ставка податку на прибуток знижена з 35 до 30 % [10, с. 49 ].
В Італії функцію податкового стимулювання застосовують шляхом звільнення від оподаткування прибутку новостворених підприємств протягом десяти років [10, с. 50].
У Німеччині підприємства, у яких річний прибуток не перевищує два млн. марок, оподатковуються за пільговою ставкою , що зменшується на 50 % порівняно з більш прибутковими підприємствами [10, с. 52].
У Франції нові підприємства стимулюються шляхом повного звільнення від податку на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75 % – на третьому році, 50 % – четвертому, на 25 % – на п’ятому [10, с. 52].
У Литві підприємства, які більше 50 % одержують валового доходу від сільськогосподарської діяльності або ті, що надають їм послуги, мають ставку податку на прибуток 0 % [10, с. 53].
У Латвії підприємства стимулювалися поступовим зниженням ставки податку на прибуток з 25 % у 2001 році до 15 % у 2004 [10, с. 53].
У країнах ЄС фінансова діяльність підприємства стимулюється у більшості випадків не фінансовими позиками та дотаціями, а податковими важелями, тобто зниженням податкового тиску, тим самим широко застосовуючи функцію податкового стимулювання [10, с. 55].
Існує світова практика застосування податкових стимулів для залучення закордонних вкладень, створюючи так звані податкові гавані та офшорні зони. Наприклад, у таких містах, як Лондон, Нью-Йорк або штат Каліфорнія у США, встановлено суттєві податкові пільги для національних та іноземних компаній.
В офшорних зонах створюється пільговий режим оподаткування тільки для іноземних компаній. Подібних гаваней та офшорних центрів у світі нараховується близько ста [8, с. 36 ].
Застосовуючи в обліку підприємства прискорену амортизацію тим самим воно занижує базу оподаткування, тобто зменшує залишкову вартість основних засобів [3, с. 38].
Одним із перспективних джерел поповнення ресурсів підприємств може бути інвестиційний податковий кредит, що є складовим елементом функції податкового стимулювання.