Аудиторські послуги

З урахуванням обсягу касових операцій і кількості аудиторів пер¬винні документи підлягають або суцільній, або вибірковій перевірці. Під час вибіркової перевірки слід перевірити документи за певний проміжок часу. Всі касові документи перевіряють із формального боку (чи заповнені всі реквізити, чи є всі підписи, штампи, печатки, відповід¬ність вказаних у документах сум цифрами і прописом, виявлення випадків виправлень, підчищень тощо); по суті (чи не порушено за¬конодавчі та інші нормативно-правові акти); з арифметичного боку.

Аудитору необхідно виписати суми і номери рахунків одержувачів грошей за декількома оголошеннями, а відтак у бухгалтерії порівня¬ти їх з виписками за особовими рахунками клієнтів.

У вищезазначеній послідовності здійснюється аудиторська пере¬вірка своєчасності зарахування грошової готівки на рахунки клієнтів.

У бухгалтерії банку після зняття залишків каси складається акт про суму готівки та її відповідність даним звіту касира і бухгалтер¬ського фінансового обліку. Перевіряється повнота оприбуткування і списання грошей за документами, прикладеними до звітів касира. У такий спосіб здійснюється перевірка касових операцій за день, за місяць, за квартал і в цілому за рік і весь аналізований період.

Аудиторська перевірка статуту та інших засновницьких доку¬ментів банку дає змогу встановити відповідність їх законодавчим актам України про банки та банківську діяльність. Аудитор пере¬віряє законність і своєчасність формування власного капіталу, зокре¬ма статутного капіталу, який може створюватися пайовими внеска¬ми або випуском акцій. При цьому слід з'ясувати:

• повноту перерахування заявленого внеску;

• дотримання строків формування статутного капіталу;

• джерела формування статутного капіталу. Джерелами аудиту є:

• установчий договір, в якому вказується сума внеску засновників;

• підписні листки, на підставі яких пайовики або акціонери повідом¬ляють про своє рішення брати участь у заснуванні комерційного банку;

• список пайовиків чи акціонерів із зазначенням суми внесків у статутний капітал.

Отже, на підставі щоденних балансів банку та його первинних бух¬галтерських документів перевіряється фактичне надходження коштів від пайовиків або акціонерів, своєчасність їх зарахування на балансовий рахунок "Статутний капітал" та повнота сплати внесків кожним із них.

Якщо внески засновників покривають лише частину обсягу ста¬тутного капіталу, то в установчому договорі мають бути обумовлені правила, відповідно до яких передбачається залучення коштів пайо¬виків. У такому випадку установчий договір доповнюється підпис¬ними листками пайовиків, у яких вони повідомляють про своє ба¬жання взяти участь у заснуванні комерційного банку.

Іноді пайовики (акціонери) використовують одержані кредити для оплати ними своєї частки у статутному капіталі або для придбання акцій, тобто акціонери замість внесків у статутний капітал викори¬стовують позичкові кошти. Такі факти слід відобразити в аудитор¬ському висновку.

Крім того, джерелами формування статутного капіталу можуть бути матеріальні активи (будівлі, споруди, устаткування тощо); гро¬шові кошти, нематеріальні активи; цінні папери; іноземна валюта.

Якщо у статутний капітал вносяться матеріальні необоротні акти¬ви, то слід складати акт оцінки майна з подальшим затвердженням його протоколом засновників або зборів акціонерів. Таке оцінювання майна здійснюється на підставі експертних висновків чи за домовле¬ністю сторін. Слід зауважити, що як внески у статутний капітал мож¬на використовувати тільки ті матеріальні й нематеріальні активи, які використовуються в банківській діяльності. Якщо банк створюєть¬ся у формі акціонерного товариства, то превалююча частина статут¬ного капіталу формується за рахунок випуску і розміщення акцій.