Бухгалтерський облік, його суть і значення
1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових гос¬подарських структур різних форм власності, розвиток міжна¬родних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удоско¬налення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.
Управління будь-яким підприємством вимагає систематич¬ної інформації про здійснювані господарські процеси, їх харак¬тер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгал¬терського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галу¬зей і народного господарства в цілому.
Розвиток господарських зв'язків в умовах ринку значно роз¬ширює кількість користувачів обліковою і звітною інфор¬мацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосе¬редньо пов'язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки — при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники — при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління.
Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в уп¬равлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що "Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кож¬ного підприємства".
У цьому зв'язку важливе значення набуває вивчення теоретич¬них основ, тобто змісту основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку, знання яких є невід'ємною умовою для чіткого розуміння питань практики бухгалтерського обліку.
Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, предмет, метод, техніку, форми й організацію бухгалтерського обліку.
Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бух¬галтерського обліку на підприємствах, в організаціях і устано¬вах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і створенні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.
Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особли¬вості організації обліку в окремих ланках народного господар¬ства (промисловість, сільське господарство, будівництво, тор¬гівля тощо), теорія бухгалтерського обліку розкриває економічну сутність фактів господарської діяльності, зміст і взаємозв'язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються.
Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгал¬терський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.
Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визна¬чити як організований цілеспрямований процес одержання і пе¬редавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгал¬терський облік має як науковий (теоретичний), так і практич¬ний (прикладний) бік.
З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчен¬ня предмета, методу, техніки, форм і організації бухгалтерсько¬го обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.